«Так, кажуть — національність форма і без неї можна прожити… її можна відкинути… Так, вирвіть же, вирвіть спочатку моє серце, яким я люблю, а тоді розглагольствуйте зі мною проти національності»
15 січня виповнюється 150 років від дня народження одного з найвидатніших мовознавців світу – Аґатангела Кримського.
Досі точно невідомо, скількома мовами він володів, але, жартуючи, Кримський говорив: “Легше буде сказати, яких я мов не знаю”. Дослідники говорять, що вчений знав від 60 до 100 мов!
Видатний орієнталіст, дослідник історії української мови, перекладач і фольклорист, автор понад тисячі публікацій, серед яких монографії, підручники та твори іншого роду. Йому належить величезна кількість художніх перекладів Омара Хайяма, Сааді, Гафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі та багатьох інших, у тому числі західноєвропейських поетів, численні дослідження з історії та культури арабських держав. Завдяки його перекладам Лев Толстой відкрив для себе східну філософію та Коран.
Не маючи й краплини української крові, науковець відстоював українську національну ідею та прагнув відродження української науки і культури. Кримський залишив наукові праці з україністики, зокрема “Українська граматика”, “Давньокиївська говірка”, “Українська мова. Звідки вона взялася і як розвивалася”.
Аґатангел Кримський брав участь у підготовці першого Статуту Всенародної бібліотеки України (нині – Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського). Разом із Володимиром Вернадським вони започаткували зібрання єврейських рукописів і друкованих видань на підтримку нового наукового напряму УАН – дослідження єврейської культурної спадщини в Україні.
У три роки він навчився читати і батьку доводилось відбирати і ховати від нього книжки, адже невгамовна пристрасть швидко зіпсувала зір.
Після навчання в Острозькій та Київській гімназіях, Кримський за конкурсом вступає до відомої на всю Україну Колегії Павла Ґалаґана. Протягом цього часу він вивчив французьку, німецьку, англійську, польську, грецьку, італійську, турецьку, латину.
Після закінчення Колегії Кримський переїхав до Москви, де навчався у Лазарєвському інституті східних мов, а після його закінчення – отримав дворічну стипендію для поїздки до Лівану й Сирії. Повернувшись до Москви, у 25 років став викладачем , у 30 – професором східної літератури.
У 1918 року Кримський переїхав до Києва і обійняв посаду вченого секретаря новоствореної Української Академії Наук.
Незважаючи на погане здоров’я, професор працював по 18 годин на добу. Крім наукових праць, Кримський уклав три збірки поезій, перший в українській літературі філософський роман «Андрій Лаговський».
Він категорично заперечував теорію “колиски трьох братніх народів”, через це почалось переслідування органами влади.
На початку війни за Кримським прийшли працівники НКВС з постановою від 20 липня 1941 року, де його назвали “ідеологом українського буржуазного націоналізму, який роками очолював націоналістичне підпілля”.
Науковця разом з багатьма іншими представниками інтелігенції відправляють до Казахстану, де він помер у кустанайській лікарні.
Ім’я українського академіка Агатангела Кримського 1970 року було занесене у затверджений XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних діячів світу.
Література:
Ковалів Ю. Михайло Рудницький. Агатангел Кримський / Юрій Ковалів
// Слово і Час.- 2019.- №1.
Лицар героїчної праці : до 145-річчя від дня народження А.Ю.Кримського (1871-1942) // Календар знаменних і пам’ятних дат.- 2016.- №1
Миколаєнко А.”Найкращий кримський подарунок Україні” : до 140-річчя від дня народження Агатангела Кримського / А. Миколаєнко // Літературна Україна.- 2011.- №2.
Пастух Б. Роман “Андрій Лаговський” Агатангела Кримського як “історія хвороби” / Б.Пастух // Слово і Час.- 2013.- №5.
Пріцак О. Українець тюркського походження Агатангел Кримський / О. Пріцак // Пам’ять століть. – 2008.