«Здавалося б, усі ми знаємо мову ще с колиски, вчимо її у школі, послуговуємося нею щодня, але мова – складне явище, що приховує від нас чимало таємниць. Розкрити їх, пірнути ніби батискаф на дно океану, в її глибини нам допомагає цікава й чарівна галузь знань – мовознавство».
Це авторський вступ з невеликої за обсягом книжки Кирила Булаховського «Цікаве мовознавство», обкладинки якої густо заповнені символами-знаками: від знайомих літер кирилиці та латиниці до таємничих ієрогліфів та скарабеїв і зовсім чогось небаченого. Перегортаючи її сторінки з численними ілюстраціями, я з дитячим захопленням занурилась в науково-популярний зміст.
І зовсім не жалкую за часом, який витратила на наше знайомство. Бо тепер точно знаю, що таке хрематонім; знаю як писали фараони та й сама навчилася ідеографічно писати слова сонце і вода; вмію відрізняти елементи піктографічного письма в повсякденному житті; довідалась, ким спочатку була секвоя; що слова авокадо, томат, какао, шоколад, койот потрапили до нас з мови давніх ацтеків науатль, а сателіт, мілітаризація, персона, арена – з мови загадкових етрусків.
«Цікаве мовознавство» розкаже, яка мова з’явилася першою, а яку називають мертвою; якими мовами говорили зниклі народи і які послання вони отримували від позаземних цивілізацій; про що свідчать химерні письмена на «дощечках, які говорять»; як після тисячоліть мовчання воскресла хетська мова, а прамова всіх індоєвропейських мов – санскрит – залишив у нашій мові слова гуру, йога, свастика. Зауважу, що й суто українські екзотизми, як-от: писанка, рушник, борщ, вареник, гопак, кобзар – мандрують іншими мовами світу.
Дуже корисними, як на мене, є коротенькі розповіді про такі специфічні риси української мови, як «Звук – прибулець», «Слова з протезами», «Чужинці в мові», «Відмінок, який кличе», «Підступний дієприслівник», «Валет теж істота».
Про все це і навіть більше розповість чудова книжка, сторінками якої пропоную вам продовжити подорож у країну «Мовознавство».
Публікацію підготувала бібліограф ЦБ ім. М. М. Коцюбинського О. Чирик
