Дарина Гнатко (Юлія Іргізова) — сучасна українська письменниця, дипломант літературного конкурсу «Коронація слова».

Про себе вона пише: «Я народилася та зросла у мальовничому місті Кременчуці, що в Полтавській області, на березі чудової річки Дніпро.

Виховувала мене лише мама, робітниця АвтоКрАЗу, бо з батьком вони розлучилися. Допомагала їй моя люба лагідна бабуня, яка походила з козацького роду. Діда її по матері, який тримав свій магазин, розкуркулили, а синів його вбили комуністи у 1918 році. Деякою мірою саме ця сімейна історія й надихнув мене до творчості.

Закінчила я тільки середню школу, ніякої вищої освіти не маю. Я — проста українська людина, віруюча, співаю у церковному хорі Свято-Троїцького храму свого міста. Незаміжня та дітей не маю.

З дитинства маю любов до книги і до читання. Й саме ця любов привела мене до написання книг. Уяву я маю досить розвинену, тож ще за юності подруга радила мені щось написати. Я й писала, відчувала жагу до писання, але писала трішки й ніде не видавалася. Аж потім, за порадою мами, вирішила взяти участь у конкурсі «Коронація слова». Написала два романи — спочатку «Катерина», а потім «Покаяння». Брала участь у конкурсі, особливо не сподіваючись на перемогу. Та сталося так, що жюрі порадило рукописи моїх творів видавництву.

Дуже люблю історію, історичні романи. А історія нашого народу — то така багата нива — такі події відбувалися на нашій землі, що хочеться писати й писати про наш сильний волелюбний народ.»

Книга Дарини Гнатко «Мазуревичі. Історія одного роду». 

Це  цікава сімейна сага про жорстокість і терпіння, про кохання, про боротьбу добра зі злом, це життя одного роду.

Дії роману відбуваються на фоні важливих історичних подій: революція, розкуркулення, Друга світова війна, евакуація.

Розповідь починається з епілогу, де відкривається трагічна ситуація, яка трапилася з овнуком головного героя. Молода  людина, Олекса Мазуревич, не може збагнути, за що його родині такий рок. Його тітка у трагічний час почала розповідь про діда Тихона Мазуревича, яким він був, що той накоїв, що дотепер усі страждають.

А все почалося з засновника роду відлюдкуватого, вовкуватого чоловіка Зосима Мазуревича. Казали, що він вбив когось і таким чином здобув багатство. Черства, бездушна людина. Дружину взяв собі примусом, бив і принижував її. Саме Зосим заклав ті устої життя, на яких будувалася доля всіх його нащадків.

Син Улас, внук Тихон, правнук Данило та праправнук Олексій успадковують його риси характеру, поведінку, ставлення до людей. Заради наживи і задля здобутку влади вони вбивають, крадуть, шантажують. Вони зневажають та знецінюють дружин. Мають за ніщо дітей. Інші хоч і не такі нелюди, але нещасні.

У романі така поведінка названа «прокляттям роду». На прикладі п’яти поколінь одного роду письменниця показала, як страждають діти та онуки через помилки та гріхи своїх пращурів.