«Ми отримали у спадок два способи сприйняття життя: надія, з якою народились, та розчарування, яке пережили»

24 вересня 1896 року народився Френсіс Скотт Фіцджеральд – класик американської літератури, що придумав термін «епоха джазу» на означення 1910-1930 років ХХ століття, найяскравіший представник «втраченого покоління».

Життя письменника назвали класичним зразком втілення американської мрії, коли людина за короткий час змогла стати багатим і відомим завдяки щасливому збігу обставин. Три великих романи, один з яких вийшов уже по смерті письменника, досі є визначальними для світової літератури: «Ніч лагідна», «Великий Гетсбі» та «Останній магнат».

Френсіс Скотт Фіцджеральд народився у багатій сім’ї вихідців із Ірландії, його назвали на честь діда – автора державного гімна США.

На час вступу до Принстонського університету сім’я збідніла, і Френсісу випало пізнати всі «радощі» класової нерівності. Тож юнак усіляко намагався виділятись: грав у футбол за університетську команду і писав невеликі оповідання та п’єси. Саме в той час у нього виникла мрія стати письменником.

У 1919 році Фіцджеральд познайомився із дочкою судді штату Алабама Зельдою Сейр, яка стала невдовзі його дружиною та блискучим прототипом героїнь усіх романів.

У 1920 році був опублікований роман «По цей бік раю», який приніс письменнику славу і відкрив шлях у велику літературу. Окрім слави, Фіцджеральд отримав величезні прибутки, які дозволили подружжю вести безтурботне життя, їх стали називати королями свого покоління, але сам письменник якось зазначив: «Не знаю, чи ми із Зельдою реальні люди, чи персонажі роману».

«Він (Фіцджеральд) був втіленням американської мрії – молодості, краси, достатку, раннього успіху – і вірив у ці атрибути настільки пристрасно, що наділяв їх величчю».

У 1924 році побачив світ роман «Великий Гетсбі», в якому автор розповів про своє кохання, мрії та розчарування, амбіції та бажання. Війна, що перевернула усі людські цінності та оголила крихкість життя, натомість підсилила бажання жити тут і зараз, не озираючись на мораль. Насолода, свобода і вседозволеність, гроші, слава – це важило у безкінечній погоні за щастям.

Для постійного заробітку доводилось багато писати, на той час Фіцджеральд був одним з найбільш оплачуваних авторів глянцевих журналів. Усі твори моментально розходились, забезпечуючи величезними гонорарами.

У 1937 році вийшов роман «Ніч лагідна», у якому письменник описав свій шлюб та його зворотну сторону.

Деякий час Фіцджеральд був голівудським режисером, найуспішнішими стали екранізації «Трьох товаришів» за романом Еріха Марії Ремарка та «Жінки» Джорджа Кьюкора. За іронією долі, у титрах жодного фільму його ім’я не було вказано.

Помер письменник у грудні 1940 року від серцевого нападу. Незадовго до цього у статті-автобіографії він порівняв себе із розбитою тарілкою.

«Почувся шурхіт крил Бога, мить – і ти мертвий,

Твої книжки прибрали в стіл,

Хаос у голові

Викинула в нікуди доля-прибиральниця»

Фрэнсіс Скотт Фіцджеральд

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали відкритих джерел.