Я – жінка, може й квітка,

До вуст твоїх тулюся пелюстками.

Я – жінка, може й гілка,

Вербово обійму тебе руками.

Я – жінка, може й зірка,

Промінням спалахну тобі на віях.

Я – жінка, може й скрипка,

Заплачу, заспіваю й скам’янію,

Та не піду з життя твого назавжди,

Бо ж квіткою стою я перед зором,

І гілкою хитаюсь за вікном,

І зіркою злітаю серед ночі,

І скрипкою співаю

Вічну Пісню.

10 травня відзначила 70-річчя поетеса, педагог та громадський діяч Надія Галковська. Широкому колу пані Надія відома як авторка слів неймовірно популярної в дев’яностих «Козачки». Ця пісня, написана під час історико-просвітянського походу у 1991 році, у виконанні Раїси Кириченко прославила авторку слів далеко за межами України.

Дебют Надії Миколаївни як поетеси відбувся ще у кінці 70-х роках, коли народний хор «Десна» виконав пісню «Заквітчалась моя Україна». «Гонораром» та нагородою за чудовий текст пісні була слава в народі.

У 1994 р. в Чернігові вийшла збірка поезій «Козачка», у 2011 – новели «Козацькими шляхами». У 1994 році творчість Надії Галковської була відзначена літературною премією ім. Б. Грінченка, а у 2000 р. – конкурсною премією з Канади за відданість рідній мові. Пані Надія – кавалер ордена Княгині Ольги.

Надія Миколаївна – активна громадська діячка: вона є однією з фундаторів оновленої чернігівської «Просвіти», літературної спілки «Чернігів», у 2006 році підтримала ідею створення районної організації Спілки краєзнавців, активно досліджує забуті сторінки історії Сіверського краю. За її участі в 2011 році у селі Старий Білоус було засновано музей-садибу П.Г. Березовського (Старобілоуський історичний комплекс).