“Світло бачиться тоді, коли світло в очах Є!”

3 грудня 1722 року народився легендарний український філософ, гуманіст-просвітитель, байкар, поет і педагог Григорій Сковорода.

Своє життя він присвятив пошуку істини. Народившись у бідній родині, став одним із найосвіченіших людей свого часу й увійшов до списку 100 найбільших філософів світу, поряд з Сократом і Епікуром, Конфуцієм і Лао-Цзи, Коперником і Джордано Бруно.

Головною метою життя Сковорода називав пошук гармонії, а прикладом свого життя довів, що щастя людини не залежить від місця і часу, нема його у високій посаді, владі або багатстві.

У шістнадцять років талановитий хлопець із сім’ї малоземельного козака вступив до Києво-Могилянської Академії, у якій перебував, з перервами, до 1753 року. Час від часу він відволікався від навчання: був півчим імператорської капели в Петербурзі, подорожував по Європі, викладав у Переяславському Колегіумі, але завжди повертався до своєї Alma Mater.

Протягом усього життя “українського Сократа” цікавило питання: що таке Людина та для чого вона приходить у світ. Світогляд Сковороди полягав у тому, шоб  пізнати самого себе, знайти своє призначення. Адже у кожної людини на початку її шляху є посудина, яку Всевишній наповнює талантом. Момент усвідомлення людиною власного призначення філософ називав реалізацією Божого задуму. Найнеобхідніше зазвичай дається людині легко і без зайвих турбот. Якщо ж бажане не дається – значить, і домагатися не слід, оскільки дії людей наперекір долі тягнуть за собою всесвітній хаос. 

У 1759 – 1769 роках викладав у Харківському колегіумі. Був старанним, чесним і неординарним учителем: писав байки, викладав стародавні мови, написав підручник з етики; навчав тих етичних норм, яких завжди дотримувався сам. Учив, як жив, а жив, як навчав.

Сковорода прагнув, щоб його учні вміли мислити, аналізувати, робити власні висновки. Мав власну систему оцінювання: гарні студеї обдаровувались показником «вельми гостр», учнів, які схоплювали все на льоту, – «зверок вострой». Про студентів відстаючих – «тупий», «вельми тупий», «сущий безтолковщина». Син поміщика Томари, який не вирізнявся геніальністю, удостоївся особливого звання – «свиняча голова», яке згодом не завадило йому стати послом Російської Імперії у турецького султана.

Розроблена Сковородою градація передбачала 12 показників, тому його можна сміливо називати засновником дванадцятибальної системи в оцінюванні знань. 

У 1805 році в Харкові було засновано університет, другий за престижністю після Києво-Могилянської академії. Більшість меценатів, які пожертвували кошти, необхідні для початку роботи навчального закладу, були учнями або друзями Сковороди.

«Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори»