25 грудня 1895 року в селі Березна Чернігівського району в багатодітній родині регента церковного хору народився Григорій Верьовка – визначний композитор і хоровий диригент, організатор Державного українського народного хору.

Першу скрипку, як згадував сам Григорій Гурійович, він виміняв у шкільного товариша на ковзани.

Один із братів Григорія Антон Верьовка теж мав музичні здібності та залишився в пам’яті народній як музикант, краєзнавець і фольклорист. Від сестер Уляни та Ярини Григорій Верьовка записав багато народних мелодій і використав їх у своїй творчості.

Батько, побачивши талант Григорія до музики, віддав його до архієрейського хору в Чернігові, а згодом юнак став семінаристом духовного училища. Саме тут він спробував свої сили як композитор, обробляючи церковні співи, збагачуючи їх інтонаціями українських народних пісень. На слова Павла Тичини Г. Верьовка створив ліричні романси, інструментальні композиції для скрипки та хорові розробки народних пісень.

1918 року Григорій вступив до Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка, де організував аматорський гурток самодіяльності. Пізніше Г. Верьовка, П. Тичина та В. Магорський створили великий самодіяльний хор, який перетворився на капелу імені Миколи Леонтовича.

У 1925 році відкрилася професійна музична школа, директором якої став саме Григорій Верьовка; у 1931 році він почав викладати хоровий вокал у Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського).

11 вересня 1943 року Постановою Ради Народних комісарів УРСР № 246 «Про організацію Державного українського народного хору» був створений хоровий колектив, художнім керівником та головним диригентом якого призначено на той час наукового співробітника Інституту фольклору АН УРСР Григорія Гурійовича Верьовку. В Постанові говорилося «Організувати Державний українській хор в кількості 134 чоловіки (84 співаки, 34 – артисти оркестру народних інструментів, 16 – артисти балету), поставити перед ними завдання: сприяти розвитку українського народного хорового та музично-хореографічного мистецтва та його пропаганди серед трудящих мас». У пошуках артистів Г. Верьовка їздив по селах і містечках у пошуках талантів. З Миргорода було запрошено 16 співаків-кобзарів, у Полтаві натрапив на ансамбль бандуристів і вмовив їх приєднатися до колективу. В кожному селищі розпитував у людей про талановитих хлопців та дівчат.

Григорій Верьовка вважав, що український народний хор залежить від звучання жіночої групи і цим відрізняється від інших хорових колективів. Також він «відстоював» етнографічний варіант концертного вбрання як ідею представити Україну в костюмах, піснях, танцях.

6 вересня 1944 року в місті Києві відбувся перший концерт, на якому були присутні понад 300 чоловік.

Іспанія, Австрія, ФРН, Франція, Португалія, Нідерланди, Мексика, Коста-Ріка, Чехія, Канада, Монако – це лише частковий перелік держав, в яких проходили гастролі знаменитого хору. Починались вони завжди піснею “Реве та стогне Дніпро широкий”, яку слухали стоячи. Концерти тривали по три години — втричі довше за встановлений у світовій практиці регламент.

Під час гастрольного туру в Мюнхені надійшла звістка про смерть Степана Бандери, якого було вбито радянськими спецслужбами. Пісні “Реве та стогне Дніпр широкий” та “Чуєш, брате мій” захопили людей, які були на прощанні з провідником УПА, та викликали бурхливі оплески. Вже наступного дня, посольство СРСР у Німеччині надіслало документ-заборону на виконання повстанських пісень, творчий колектив отримав догану.

Після одного з концертів на Всесвітній виставці в Брюсселі 1958 року хор виступив на величезній площі перед десятитисячним натовпом людей, які не змогли потрапити до залу. Пісні та хореографічні номери багаторазово повторювались на «біс».

137 платівок із записами Українського державного народного хору видали за життя Григорія Верьовки у 1943–1964 роках .

1985 року платівки хору оголосили “золотими” — загальний наклад перевищив 8 млн примірників.

1960 року Григорій Верьовка став народним артистом УРСР, продовжуючи працювати як композитор хорової та масової пісні. Твори його колективу стали справжніми народними хітами.

Під впливом діяльності Григорія Верьовки виникли такі колективи, як Черкаський народний хор, Буковинський ансамбль пісні й танцю, дрогобицька «Верховина», Поліський ансамбль «Льонок» і Закарпатський народний хор.

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали з відкритих джерел.

#Березна #хоровемистецтво #народнийхор #музиканти #Чернігівщина #хор #українськийхор