13 січня 1932 народився Іван Костиря – український письменник, член Національної спілки письменників України, лавреат премії ім. В. Короленка.

Літературна діяльність письменника присвячена українському селу із його простими трудящими людьми, адже й сам він народився на хуторі на Дніпропетровщині у родині сільського вчителя. Дитинство та юність Івана Костирі пройшли на Донбасі, тож найкращі спогади про цей час він виклав у своїх творах.

І. Костиря навчався у Дніпропетровській фельдшерській школі, згодом – у Київському медичному інституті, працював у Горлівці дитячим лікарем, лікарем швидкої допомоги, а згодом – психіатром. Піклуючись протягом багатьох років про тілесне здоров’я людей, прагнув лікувати і душу.

Перше оповідання було надруковано ще під час навчання у студентській газеті, а згодом, закінчивши Вищі літературні курси у Москві, І. Костиря співпрацював із донецькими обласними газетами як журналіст. Писав він російською мовою, лише наприкінці 90-х років почав переходити на українську і дуже шкодував, що зробив це запізно.

За життя Іван Костиря видав чотири десятки книжок для дітей та дорослих, видатне місце у його творчості займає трилогія «Ненька», «Хата», «Доля». У творах немає фантастичних сюжетів чи героїв. Є люди, їх непрості долі та природа Донеччини.

Останньою роботою І. Костирі була книга краєзнавчих нарисів «Межiвська сторона» про Дніпропетровщину, на жаль, вона побачила світ вже по смерті автора.

Новогнатівський цвинтар, на якому похований письменник, був знищений російськими бойовиками разом із розташованим поруч донецьким аеропортом ім. С Прокоф’єва.

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали з відкритих джерел.