Українська народна художниця, яка малювала в жанрі «наївного мистецтва», народилася 12 січня 1909 в селі Болотня на Київщині у творчій та талановитій родині: батько, Овксентій Григорович, був теслею-віртуозом; мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. У дитинстві Марія захворіла на поліомієліт, з недугою вона боролась все життя. Марія Примаченко почала творчий шлях з розпису власної хати. Якось вона побачила дивного птаха, який скинув пір’я з крил. На землі, де впало пір’я, були різнокольорові смужки. Це був синій глей. Надихнувшись його красою, майбутня художниця розмалювала стіни свого будинку. Потім з’явилися жар-птиці, казкові звірі та квіти. Сусіди запрошували дівчинку розписувати їхні оселі.1936 року Марію Овксентіївну запросили до експериментальних майстерень, що існували при Київському музеї українського мистецтва. Марія малювала, вишивала, захоплювалася керамікою. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються створені нею керамічні глечики й тарелі. Марія Примаченко виявила свій талант і у галузі керамічної скульптури, проте, на жаль, зберігся лише один її твір у цьому жанрі — «Крокодил».У цьому ж році за участь у І Республіканській виставці народної творчості Марію Примаченко нагородили дипломом першого ступеня. 1937 року її твори були представлені на виставці в Парижі.Під час навчання Марія зустріла свого майбутнього чоловіка Василя Маринчука, який приїхав на екскурсію до Лаври, проте не довго тривало їх сімейне щастя. Життя Василя забрала війна. Їхній син Федір виріс творчою людиною. Він навчався малярству у матері і згодом теж став народним художником, майстром наїву.1960-1965 роках художниця працювала над циклом – “Людям на радість”, до якого увійшли роботи “Сонях”, “Синій вазон з квітами”, “Голуб на калині”, “Пава у квітах”, “Лев”. За цей цикл Марії Примаченко присвоєно звання лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.Марія Примаченко створювала казкові світи у напрямку наївного мистецтва, або примітивізму – це стиль спрощених форм, «чистих» кольорів. Свої сюжети художники цього стилю черпають здебільшого з фольклору. Центром творчості Марії Примаченко були фантастичні звірі, квіти та сюжети із життя селян. Її “звірина серія” останніх років – явище унікальне і не має аналогів у світовому мистецтві. Це витвір геніальної уяви художниці. Загадкові звірі – символічні, у них уособлені пересторога, заклик до дружби та миру. Цікаво, що такі шедеври Марія Овксентіївна зображувала на звичайному ватмані гуашшю, аквареллю.Свої картини Марія Овксентівна також називала по-творчому. Їх назви легко запам’ятовуються, вражають своєю поетичністю:”Три буслики у горосі живуть у нас і досі…”; “Куріпочки пляшуть і хліб пашуть”; “Собачка Ада не боїться гада” та інші.1986 року художниця створила вражаючу чорнобильську серію картин.20 серпня цього року в столичному парку “Співоче поле” стартує виставка квітів «У Всесвіті Марії Примаченко», що присвячена 30-річчю Незалежності України. На ній буде представлено понад 300 тисяч квітів, з яких створять картини та 3D композиції за мотивами творчості української художниці Марії Примаченко: міфічних тварин, дивовижних птахів, квітів і сюжети сільського побуту в сучасній інтерпретації.