Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підлисся, Золочівського району Львівської області у багатодітній родині священника. Початкову освіту він здобув у дяківській школі в с. Білий Камінь; потім навчався в Золочівській німецькій школі, у Львівській та Бережанській гімназіях.

Шашкевич з дитинства любив народні пісні та ще в школі почав писати вірші. У його душі поступово визрівав протест проти національної асиміляції українців та з’являлося розуміння історичної долі та невичерпних багатств українського народу. В гімназіях формувалося просвітницько-романтичне ядро світогляду Шашкевича, його віра в силу добра, освіти, культурної діяльності, спрямованої на відродження народності. На його переконання, народність зосереджувалася у національній поезії, тематиці, героях, загалом у бутті народу. Майбутній речник національного відродження мріяв, щоб народна мова стала літературною.

У 1829 році Маркіян Шашкевич відвідував філософський факультет Львівського університету й одночасно навчався в Греко-католицькій семінарії, де здобували освіту діти священників, учителів та чиновників. Їм безплатно надавалося житло, одяг і харчування. Приміщення семінарії, де мешкав і навчався Шашкевич, було холодним і вологим. Через це часто спалахували епідемії, семінаристи масово помирали, а Шашкевич захворів на сухоти (туберкульоз). Але це не заважало Маркіяну розгортати активну громадську і культурну діяльність, рішуче виступати за українську мову та фонетичний правопис, та за літературу українською мовою.

21 лютого 1930 року Шашкевича виключили із семінарії за порушення режиму та «вільнодумство». Розгніваний батько відмовився від сина, тому Маркіян залишився в дядька, брата матері, Захара Авдиковського, який мешкав у Львові. Він влаштував племінника переписувачем книг до галицького історика Дениса Зубрицького, префекта братської друкарні. У ці роки Шашкевич активно займався самоосвітою: вивчив старослов’янську мову; студіював російську, польську, чеську, сербську; відвідував лекції в університеті. Він вивчав усе, що стосується слов’янських культур, ознайомився з «Енеїдою» Котляревського, граматикою Павловського, зі збіркою народних пісень Максимовича.

У жовтні 1833 року Шашкевич поновив навчання в семінарії. Цього ж року він разом з Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким організував гурток «Руська Трійця», що виступив на захист української літератури, проти спольщування населення Галичини. 1834 року гурток львівських семінаристів остаточно сформувався в культурно-просвітню організацію. Згідно з його головними засадами, Шашкевич і його побратими, наслідуючи приклад літераторів Наддніпрянщини, прагнули за допомогою власних українознавчих досліджень, літературної творчості й друкованого слова рідною мовою сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню у галичан національної свідомості як невіддільної частини народу. Цьому вони присвятили всю свою багатогранну, багато в чому новаторську, працю: дослідницьку, видавничу й публіцистичну, а також літературно-художню та перекладацьку творчість. Члени «Руської Трійці», так би мовити, «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Яків Головацький здійснив цікаву подорож Галичиною та Буковиною. Закарпаттям подорожував Іван Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’являтися в Закарпатті.

Серед найголовніших напрямів діяльності «Руської Трійці» –– студії з народознавства. Наслідком уперше організованої її діячами цілеспрямованої етнографічно-фольклористичної праці стали описи етнографічних груп західних теренів України (подоляків, бойків, гуцулів, лемків).

12 лютого 1835 року в семінарії на урочистостях з нагоди 67-річчя від дня народження цісаря Франца Фердінанда І семінарист Шашкевич виголосив українською мовою промову та оду «Голос галичан». Цим твором він бажав довести духовенству й інтелігенції загалом, що українська мова може використовуватися в усіх сферах суспільного життя.

У 1836 році Маркіян Шашкевич склав першу «Читанку для діточок» українською мовою. Попри відсутність дитячої літератури для дітей, «Читанку» дуже вороже зустріла цензура. Тільки у 1850 році «Читанку» видав у Львові Яків Головацький і відтоді її з успіхом використовували початкових школах Галичини. А слово «читанка» є неологізмом Шашкевича, яке стало сприйматися як народне слово.

Також неоціненною заслугою Маркіяна Шашкевича є видання в друкарні Будинського університету альманаху «Русалка Дністрова». Його укладачі відмовилися від старомодної книжної мови, застарілої орфографічної системи та кириличного шрифту, замінивши їх живою народною мовою та новомодним фонетичним правописом. За словами Франка, збірка була «свого часу явищем наскрізь революційним». Вона стала визначною подією національного руху й поклала початок новій літературі на західноукраїнських землях. Але вихід альманаху вороже сприйняли офіційні кола, і на нього було накладене цензурне табу. Одразу після опублікування «Русалки Дністрової» розійшлася лише невелика частина примірників, а решта зберігалась у львівській цензурі до 1848 року та була пущена в обіг лише у 1949. Видавці альманаху опинилися під наглядом поліції та зазнали переслідувань.

Маркіян Шашкевич був ліриком і полюбляв малі поетичні форми. Його задум написати поему, яка мала б називатись «Перекинчик бісурманський», залишився незавершеним. Було написано лише початок –– три «пісеньки» про старого бандуриста. Спробував Шашкевич свої сили й в художній прозі. У «Русалці Дністровій» він опублікував романтичне оповідання «Олена», назвавши його казкою. Цей єдиний прозовий твір письменника відзначається соціальною гостротою і виразним антикріпосницьким спрямуванням.

Літературна діяльність Шашкевича припала на 1833-1843 роки. За цей час він встиг написати понад 30 віршів, незакінчену поему, казки, цикл поезій у прозі «Псалми Русланові». Він був першовідкривачем романтизму на західноукраїнських землях. Він перший в українській літературі переклав «Краледвірський рукопис» В. Ганки. Відзначився за той час і як талановитий перекладач із сербської, чеської, польської та грецької мов.

Але туберкульоз, який переслідував письменника з гімназії, завдав жорстокого удару: Шашкевич втратив зір і слух. 7 червня 1843 року поет помер. Через п’ятдесят років після смерті останки Маркіяна Шашкевича перенесли з Новосілок до Львова на Личаківський цвинтар. У 1911 році поблизу Підлисся на оспіваній ним Білій горі на кам’яному постаменті було встановлено 25-метровий монументальний хрест, який символізує терпіння, хресну дорогу великого діяча і його народу.

В умовах поневолення західноукраїнських земель австрійською монархією, Маркіян Шашкевич, орієнтуючись на народ, його мову і культуру, своєю діяльністю підніс ідею соціального і національного визволення трудящих, підготував ґрунт для розвитку нової української літератури в Галичині й цим заслужив всенародну шану.

Підготувала Мельник Анна, бібліографка Чернігівської ЦБ ім. М. Коцюбинського.

Джерела:

Провісник незалежності Соборної України : до 200-річчя від дня народження М. С. Шашкевича // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 4. – с. 83-91.

Кононенко П. Посланий Богом : [про М. С. Шашкевича] / Петро Кононенко ; Тарас Кононенко // Українознавство. – 2011. – № 3. – С. 18-21.

«Руська трійка» : 210 років від дня народження Маркіяна Шашкевича // Шкільна бібліотека. – 2021. – № 10. – С. 32-36.

Фаріон І. Лінгвістичний феномен Маркіяна Шашкевича : лінгвістичний світ Шашкевича / Ірина Фаріон // Дивослово. – 2007. – № 11. – С. 35-38.

#ШашкевичМаркіян #Галичина #письменник #РуськаТрійця #РусалкаДністрова #поет #альманах #ЯківГоловацький #ІванВагилевич