Сьогодні в рубриці #бібліотека_рекомендує працівники ВКіО радять прочитати роман Марини Гримич «Юра», що вийшов у видавництві «Нора-Друк», 2020 р. Цей роман є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН.
Цей роман можна читати як самостійний твір, але краще, якщо ви ознайомитесь з попередньою книгою.
Юра – один з компанії «номерклатурних» дітей – син редакторки видавництва і чиновника ЦК. (Тепер відомо, кого обрала Клавка). Він один із компанії «серця чотирьох» – компанії таких же дітей, з якими ріс пліч-о-пліч. Всі живуть в елітному будинку, всі заможні, представники «золотої» молоді. Авторка піднімає одвічні питання: взаємини батьків і дітей, дружби, перші стосунки, випробування у часи «відлиги».
Чи все й справді так, як навчали з дитинства. Де істина – комунізм, комсомол і хто такі дисиденти.
Юра – студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець. Занурений у своє навчання, цікаву наукову роботу з талановитим керівником. Він успішно навчається, захоплюється світом музики разом зі своїми друзями, поринає у чудовий стан першої закоханості. Юра живе в часи відлиги, коли вже, начебто, можна висловлювати свою інакшу думку, але це не точно. Чого це вартувало йому дружба зі студентом Неїжмаком та науковим керівником Майстренком. В душі самого ж Юри постійно борються протистояння думок – де добро, а де зло. І, врешті, він обирає правду і честь, нехтуючи комсомольською кар”єрою та схваленням родичів , а розпочинає життєву дорогу, беручи відповідальність за свої вчинки і за людей, які з”являються в його житті.
Найбільше вразили Юру події «Празької весни» 1968 року, які описані від імені Рити, вимушеної очевидиці тих подій, де з”явилися танки на вулицях Праги, мітинги.
Для молодих людей вчинки батьків дуже важливі, але «серця чотирьох» на всі події мають свою думку.
В романі дуже тепло авторка змальовує вулиці і вулички старого Києва, з любов”ю розповідає про такі ж старі дворики, будинки, парки, сквери, де любить гуляти Юра. І хоч в романі авторка більше приділяє уваги Юрі та його друзям, ми дізнаємося і про подальшу долю героїв роману «Клавка». Буде цікаво зануритись у той час, де було детально описано роботу тогочасних видавництв. Роман «Юра» нагадує, що коли ми намагаємось зрозуміти шестидесятників з їхніми поривами і намаганнями виступити проти системи, треба згадати, що за їхніми спинами стояв міцний тил видавців, які ризикували, дозволяючи «неправильним» книжкам виходити у світ.
Книга поглинає своїм текстом та стилем, вона як машина часу, яка переміщує читача в радянський союз, дозволяє відчути його на дотик, запах, смак, настільки фактурно створено інтер’єри та настрої героїв, що не повірити в написане просто неможливо. Відчувається колосальна робота авторки! Як художня, так і документально-дослідницька.
Приємного читання.