24 вересня виповнюється 105 років від дня народження першого біографа Кобзаря Михайла Корнійовича Чалого.

1882 року в Києві вийшла у світ знаменна праця – «Жизнь и произведенія Тараса Шевченка». Знаменна, бо після її виходу жодна наступна біографія Шевченка не обходилась без використання цієї книжки – так триває і понині. Найцікавіше, що її автор і в голову собі не клав писати всебічну і повну біографію поета, а тому дав їй такий скромний підзаголовок: «Сводъ матеріалов для его біографії».

Цим автором був Михайло Корнійович Чалий – громадсько-культурний діяч, педагог та літератор. Він народився 1816 року в старовинному Новгород-Сіверському в небагатій міщанській родині, де батько пив. Пізніше Чалий зізнавався, що то було не життя, а «темне царство неуцтва, лінощів і диких інстинктів». І лише старезний сторічний дідусь Олексій Іванович не дав єдиному онукові загрузнути в цьому болоті: оповідав йому казки, читав Печерський патерик, навчав пісень, оповідав про події рідної історії, водив рибалити до Десни, яка текла зовсім близько від будинку Чалих, що стояв на березі, попід замком. Хлопцем пройшов «пекло», так учні новгород-сіверського повітового училища прозвали найнижчий («первейший») клас через тогочасні антигуманні методи виховання; перший клас – «чистилище»; другий – «митарства». І лише майбутня гімназія бачилася далеким «раєм». Одначе раєм вона не була, й у цьому переконався Михайло, вступивши туди 1833 року. Але закінчив її першим за успішністю. Щоб мати змогу вчитися далі, на канікулах навчав поміщицьких дітей. Ці заняття Михайло Чалий мусив продовжувати й на словесному відділенні Київського університету (пізніше йому пощастило стати казеннокоштним студентом і позбутися отаких «заробітків»).

По закінченні курсу дістав призначення до Вінницької гімназії, а потім до Немирівської гімназії, де минали перші найтяжчі роки його викладацької діяльності (відсутність навчальних посібників, сваволя немирівського директора). Тут він познайомився зі скромним вчителем малювання Іваном Максимовичем Сошенком, який спричинив докорінний злам у долі молодого Шевченка. Сошенко з Чалим потоваришували, й ця дружба визначила майбутнє Чалого як літописця життя і творчості Шевченка. З 1852 року завдяки протекції знайомого урядовця розпочинає працю у 2-й київській гімназії, яка тривала майже 10 років: спершу викладачем-словесником, а потім – інспектором.

Влітку 1859 року відбулося знайомство Михайла Чалого з прибулим до Києва Шевченком завдяки Сошенкові, якого Чалий на той час теж «перетягнув» до Києва і якого відвідав Тарас. Михайло Корнійович згадував : «Віршами Шевченка я марив з 1840 року…». І не тільки поезію, а й поетову долю Чалий значною мірою знав ще раніше, розпитуючи Сошенка і записуючи його спогади понад десятка років їхнього спільного вчителювання. Самому йому пощастило познайомитися з поетом у серпні 1859 року на квартирі Сошенка. Про це знайомство, подальші зустрічі й цікаві Шевченкові оповіді Чалий розповів у своїй книжці, у розділі «Подорож до Малоросії. Перебування в Києві. Листування про купівлю садиби. План дому». Родичі біографа свідчать, що поет бував часто у Чалого. У будинку на тодішній Кадетській вулиці, 9 (нині Гоголівській, 9) тривалий час була недоторканною кімнатка на другому поверсі – так звана «Шевченкова кімната», що перетворилася зрештою на домашній музей поета. Далі вони листувалися у справі запровадження недільних шкіл; із приводу розповсюдження Шевченкових «Кобзаря» 1860 року й «Букваря южнорусского» (збереглося п’ять листів Шевченка до нього й три – Чалого до поета). Чалий охоче виконував доручення Шевченка й цим здобув його приязнь: лист поета до київського знайомого від 11 листопада написано рідною мовою «Любий мій і щирий земляче!». Йшлося в листуванні й про запрошення Чалого до участі в новоствореному петербурзькою українською громадою журналі «Основа»; йшлося навіть і про родинні справи Чалого і Сошенка.

Удруге Чалий зустрівся вже тільки з труною Шевченка в Києві на початку травня 1861 року, й пізніше як свідок – в усіх деталях – оповів і про в’їзд жалобного повоза через Ланцюговий міст на подільське шосе, й про панахиду у церкві Різдва Христового… Похід раз у раз спинявся для виголошення промов; останнім виступив інспектор Другої гімназії Чалий. Цю проникливу промову, сповнену схиляння перед подвижницьким життям поета й щирим жалем за ним, автор навів у своїй праці. Така активна участь в цій великій патріотичній демонстрації негативно позначилась на його подальшій педагогічній кар’єрі: його відправили у почесне заслання з Києва – директорувати в Білоцерківській гімназії.

Ще пізніше – з 1869 року і по 1875-й – Чалий обіймає почесну посаду директора уславленого Ніжинського ліцею князя Безбородька, а також гімназії при ньому. По виході на пенсію оселився у Києві й увесь поринув у літературну працю: він писав і друкував свої капітальні «Спогади»; посилено листувався з людьми, які знали Шевченка. Якщо до виходу праці «Життя і твори Тараса Шевченка» було відомо лише близько двох десятків листів поета, то в книжці Чалого вміщено 38 листів Шевченка й близько 70 листів до нього; 46 листів опубліковано вперше. Праця містить і велику кількість спогадів сучасників. Уперше стисло висвітлено мистецьку біографію Шевченка – художника. Професор М. Петров писав: «…Книжка вирізняється такою ряснотою і повнотою біографічних відомостей про Шевченка, що вона далеко перевершує всі досі відомі біографії Шевченка…». По виході книжки Чалий продовжує публікувати все нові та нові розвідки та матеріали до біографії Шевченка.

Він мав намір написати нову, повнішу біографію Шевченка, але не встиг, хоча й прожив 90 років (цікаво, що до останнього року життя був активним співробітником журналу «Киевская старина»).

У некролозі на смерть Чалого майбутній історик Дмитро Дорошенко згадував: “Він нагадував стародавнього козацького полковника або й гетьмана… Таким же твердим, кремезним козаком був Михайло Корнійович у своєму довгому житті; і стояв серед нас, яко старий дуб між нових парослів…».

Багатий шевченківський архів Михайла Чалого тривалий час зберігався у його родичів і лише 1949 року частина його була передана до Державного будиночка-музею Т. Г. Шевченка в Києві, а частина – до Відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, де зберігається й понині. Якби Михайло Чалий у своєму житті зробив тільки це – зібрав таку неоціненну колекцію шевченкіани, – то й цього було б досить, щоб його ім’я закарбувалося у вдячній пам’яті нащадків.

Підготувала Ольга Чирик, бібліограф міської центральної бібліотеки ім. М. М. Коцюбинського.

Використані джерела:

Чалий М. К. Життя і твори Тараса Шевченка : (звід матеріалів до його біогр.) / Михайло Чалий ; пер., післям. та комент. В. Л. Смілянської. – К. : Веселка, 2011. – 263 с. : іл.

Половнікова С. Відомі чернігівці – батькові Тарасу / С. Половнікова, Н. Самохіна // Літературний Чернігів. – 2021. – № 2/94. – С. 148 – 155.

#Чалий #НовгородСіверський #ШевченкоТарас #Кобзар #Шевченко #шевченкіана #біографія #Сошенко