Загине світ! Безумством і війною

Потоптано його найкращий цвіт;

Свариться хаос чорною рукою:

Загине світ!

О бідне, бідне серце! Безліч літ

Ти билось марне з темрявою злою

І марне в ній ростило злотний міт.

Вже бурі ринуть дикою ордою,

Ревуть і стогнуть, рвуть замки воріт.

Страшної помсти час. Повитий тьмою

Загине світ!

Поет і перекладач Михайло Орест – постать мало знана в українській літературі, оскільки відомостей про нього зберіглось загалом небагато: біографічні згадки в самих поезіях автора, спомини деяких поетів та листування.

Родина Зерових визначалась яскравими особистостями:голова родини Кость Зеров був педагогом, Микола Зеров – поет, літературознавець, викладач і перекладач, Дмитро та Кость – відомі біологи.

Михайло Зеров народився 27 листопада 1901 року в Зінькові на Полтавщині, з 1924 року почав навчатись у Києві, який став духовною батьківщиною, в Інституті народної освіти. Тут поет познайомився із індійськими релігійно-філософськими системами і став їх палким послідовником. За це його двічі ув’язнювали із звинуваченням у буржуазному націоналізмі та антирадянщині, вислали до табору на півночі. Звільнився перед другою світовою війною, невідомо як опинився спочатку у Вінниці, згодом у Львові, де у 1942 році у часописі «Нові дні» вийшла збірка поезій під псевдонімом Михайло Орест.

Із наступом на Львів Михайло Орест виїхав через Словаччину на захід і потрапив до табору для переміщених осіб у місті Аугсбург. Тут він і залишився до кінця життя, заснував і керував інститутом літератури у Мюнхені. Був типовим самітником, важко звикав до нового, багато палив і страшенно любив чаювати, носив із собою усе необхідне для чайної церемонії.

За життя вийшло декілька збірок його поезій, але головним для нього були переклади європейських поезій українською мовою. Загалом перекладав з німецької, французької, англійської, італійської, іспанської, португальської, польської та російської мов. Відзначали його неперевершену майстерність –«метр як майстер, і метр як міра» – кожен переклад був культурною подією.

Дослідники творчості М. Ореста Соломія Павличко та Михайло Слабошпицький зазначали виняткову ерудицію поета, який володів магією слова.

Ні, в геніальність не вірять – так само, як вірить не треба

В те, що дерева ростуть, в те, що сіяє весна.

Річчю є іншою, що геніальністю ми називаєм:

Значать слова саме те, що ми вкладаємо в них.

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали з відкритих джерел.