Важко долати колючий вітер,

Важко ходити розгрузлою глиною.

Найважче у цьому світі

Бути людиною.

20 грудня 1931 року народився поет, прозаїк, краєзнавець Микола Петрович Адаменко.

1950 року Микола Адаменко після закінчення Сосницької середньої школи вступив на філфак Київського університету, маючи у своєму творчому доробку кілька віршів, опублікованих у районній газеті. А вже у 1953 році його звинуватили в антирадянських настроях та наклепах на сталінську політику й засудили до 10 років таборів. І це ще пощастило, адже за час слідства «вождь народов» помер. За три роки Миколу Адаменка звільнили за відсутністю доказів, але не реабілітували, тож жити із тавром «зека» довелось ще довго.

Лише у 1962 році, після повної реабілітації. він зміг поновитись в університеті, став вчителем у селі на Новгород-Сіверщині, згодом переїхав до Сосниці, де вчив дітей української мови та літератури.

Публікації віршів М. Адаменка почали з’являтись в обласних газетах у 60 роках, але лише в 1985 році побачила світ його перша збірка поезій «Повінь». Авторові у той час було вже за 50, але влада не забувала минуле репресованого.

Згодом вийшли друком збірки «Цвіт на морозі», «Прагнення неба», «У центрі кола». За роман «Закон – тайга», що вийшов у 2003 році, автор був удостоєний обласної премії ім. М. Коцюбинського та премії ім. Б. Грінченка.

Під керівництвом М. Адаменка вийшла книга з історії Сосниччини.

У 2016 році коштом обласного бюджету Чернігівської області була видана сьома поетична збірка «Плавба». Багато творів чекають свого часу у шухлядах.

Микола Адаменко – лавреат обласних премій імені М. Коцюбинського та Бориса Грінченка, кавалер ордена «За мужність».

Не виходить із нас воїнів

Із гарячими сурмами!

Будьмо ж як не героями,

То бодай не бездумними.

«Поет – довірена особа Бога».

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали з відкритих джерел.