Сьогодні у нашій рубриці «Чернігів на сторінках книг» пропонуємо вам ознайомитись із уривками книги «Чернігівка» М.Костомарова. Уперше вона була опублікована 1881 р. – це останній прозовий твір автора.
Микола Іванович Костомаров — видатний український та російський історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог. Він був співзасновником та активним учасником слов’янофільсько-українського київського об’єднання «Кирило-Мефодіївське братство».
У романі «Чернігівка» вміщено трагічні події другої половини XVII століття. Ця книга є однією із найромантичніших історичних творів. За предметом зображення, населеністю «бувальщини», де представлено різні соціальні верстви народу, багатолінійністю сюжету цей роман нагадує твір Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Центральною фігурою роману є постать гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка.
«Приїжджі козаки пішли по церквах, але не всі: деякі позалишалися берегти вози й коні свої й товаришів. Задзвонили до церкви і в Спаса. То була найстаріша з українських церков. Завжди міг і досі може Чернігів пишатися перед іншими вкраїнськими містами цією старовинною церквою. Збудував її князь Мстислав Володимирович ще поперед київської Софії, а як Батий зруйнував Чернігів, то й церкву цю поруйновано і так руїнами й стояла вона аж до полковника Василя Кашперовича Борковського: цей недавно відновив її своїм коштом, а Лазар Баранович тільки цього року освятив у ній новий престол і настановив до відновленої церкви протопопа і ввесь причет церковний. Кафедральним собором були тоді церкви Бориса й Гліба; а про те, — архиєпископ Лазар Баранович до того часу хоч і писався чернігівським архиєпископом, але жив повсякчас у Новгороді-Сіверському; він тільки недавно вподобав Чернігів і став у ньому частіше жити, а саме після того, як опоряджено стару Спаську церкву».
«Спаська церква, перероблена трохи і знову помальована вже наприкінці ХVIII віку, в той час, про який тут мовиться, ще мала на собі живі прикмети минущої старовини. Тоді ще були на трьох мурах у середині хори, а сходили на них східцями не з середини церкви, а зокола через башту, прироблену до лівого боку церкви; тепер од цих хорів залишився один тільки бік. Вхід до трапези із західного боку був широкий і праворуч від нього було прироблено до церковних мурів притвор, тепер зруйнований. У середині в трапезі по стінах, і по стовпах видно ще було малювання таке старе, ще ледве можна було розібрати, що саме там намальовано; це було негарно, треба було наново помалювати стіни й стовпи, та не вистачало на те грошей, — через те й стіни були тоді вигляду старішого, ніж тепер».
Чернігівка. Микола Костомаров [Електронний ресурс] // УкрЛіб – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17485.
1 зображення – Спасо-Преображенський собор, 1895 р. Джерело: retroua.com. Режим доступу: http://surl.li/vnbe
2 зображення – Спасо-Преображенський собор. Джерело: https://oldchernihiv.com/spaso-preobrazhenskiy-sobor/
3 зображення – Борисоглібський собор. Джерело: https://ua.igotoworld.com/…/67885_borisoglebskiy-sobor…
