«Я собі не давав падати і не попустю нікому, щоб мене був збив з мого пуття, з того шляху, яким я простую». Микола Лисенко

22 березня 1842 року на Полтавщині народився композитор, піаніст, диригент, збирач пісенного фольклору, автор духовного гімну України «Боже великий єдиний…» Микола Лисенко. З його іменем пов’язане становлення української музики та професійного театру: за життя він створив 11 опер та музику до численних драматичних вистав.

Уже в дев’ять років Микола Лисенко написав свій перший музичний твір – польку, а його батько, всіляко бажаючи підтримати синові починання, на день народження надрукував її партитуру у типографії. Мати Лисенка, помітивши визначне музичне обдарування – хлопчикові достатньо було зо два рази програти музичний твір, аби відтворити його без нотної партитури, – сама навчала сина музиці.

Навчаючись у Харківському та Київському університетах Лисенко вчив українську мову, «аби зробити її культурною і своєю», під час канікул, в гостях у рідних записував фольклор, загалом за життя зібрав більше 1500 народних пісень; окрім цього він брав участь у підготовці “Словаря української мови” Б. Грінченка

У 1864 p. Микола Лисенко закінчив фізико-математичний факультет з відзнакою «по разряду естественных наук», а наступного року здобув науковий ступінь кандидата природничих наук, захистивши дисертацію “О половом размножении нитчатых водорослей”.

Та любов до музики перемагає і Лисенко від’їздить на навчання до Лейпцігської консерваторії, там видає підготовлену ще у Києві збірку українських народних пісень та пише музику на вірші Тараса Шевченка.

Повернувшись до Києва, музикант активно займався громадською діяльністю, у 1874 році у Київському оперному театрі була поставлена музична комедія «Різдвяна ніч» за Гоголем, яка мала величезний успіх.

Одна за одною з’явились опери «Наталка-Полтавка», «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна».

У 1903 р. відзначався 35-річний ювілей творчого шляху Миколи Лисенка. Під час урочистостей був організований збір коштів, на які відкрили музично-драматичну школу. Уперше в Україні в ній працювали відділи української драми та теорії музики, а також класи гри на народних інструментах.

Помер композитор виходячи на роботу: у дверях помешкання з ним стався раптовий серцевий напад, Лисенко підняв правицю, ніби починаючи грати на фортепіано…

До Києва на похорон великого музиканта з’їхались від 30 до 100 000 людей. Нинішній бульвар Шевченка був забитий людьми, бажаючи попрощатися з українським генієм люди стояли на дахах, сиділи на деревах.

Підготувала провідний бібліограф бібліотеки ім. М. Коцюбинського Олена Рахно.

Література:

Кадирова Л. Микола Віталійович Лисенко. Творче коло… / Лариса Кадирова // Слово Просвіти.- 2017.- №13 – С.12-13.

Лисенко М.В. Листи / Авт.-упоряд. Р. Скорульська. – К.: Муз. Україна, 2004. – 680 с.: іл.

Микола Лисенко у спогадах сучасників: у 2 т. – К.: Муз. Україна, 2003 – Т.1 –344 с.: іл.

Осипчук Н. “Живіть на сцені!” : заповіти Михайла Старицького – творця першого українського професійного театру і комедії “За двома зайцями” / Наталія Осипчук // Україна молода.- 2020.- №124 (15 грудня).- С.13.

Подвижник людського духу : до 170-річчя від дня народження та 100-річчя з дня смерті М.В.Лисенка (1842-1912) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2012.- №1.- С.122-134.

Ревуцький Д. М. Микола Лисенко. Повернення першоджерел. – К.: Муз. Україна, 2003. – 320 с.: іл.., нот.

Скорульська Р. Микола Лисенко – літератор і композитор / Р. Скорульська // Дніпро.- 2012.- №11.- С.144-147.