Цілу галерею типів і характерів змалював на подив світові цей великий драматичний артист» (С.В. Тобілевич «М.К. Садовський»)

13 грудня 1856 року народився Микола Садовський (Тобілевич) – український актор, один із ідеологів українського побутового театру. В його родині всі четверо дітей стали театральними діячами: оперна співачка та акторка Марія Садовська-Барілотті, драматург Іван Карпенко-Карий, актор та режисер Панас Саксаганський.

Микола Садовський став відомим завдяки виконанню ролей історичних персонажів Богдана Хмельницького, Сави Чалого, гетьмана Дорошенка. Саме він вперше виконав ролі Командора в «Кам’яному господарі» Лесі Українки та Городничого у «Ревізорі» М. Гоголя. Також Микола Садовський блискуче виконував українські народні пісні, виступав в оперному репертуарі й уславився як виконавець українських народних пісень.

У 1888 році Садовський створив власну театральну трупу, а за сім років разом з Марією Заньковецькою очолив театр «Руської бесіди» у Львові.

У 1898 році трупа Садовського об’єдналася з «Товариством російсько-малоросійських артистів» братів Тобілевичів (І. Карпенка-Карого та П. Саксаганського), а ще через два роки (1900 р.) до них приєднався ансамбль М. Кропивницького. 1906 року Микола Садовський заснував перший український стаціонарний театр із твердим наміром оновити репертуар. Тож в основі були кращі твори українських авторів Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Лесі Українки. Крім того, Садовський вводив твори Миколи Гоголя, Олександра Островського, Льва Толстого, Антона Чехова, Юліуша Словацького у власному перекладі; написав лібрето до опер «Галька» Станіслава Монюшка, «Продана наречена» Бедржиха Сметани, «Енеїда» Миколи Лисенка. У той час вважалось, що на українській сцені мають місце лише сцени із сільського життя з горілкою та коханням під тином, тож за нові твори на сцені театру Садовський отримав шквал критики.

Під час революції 1917 року актор співпрацював з УНР, був головним уповноваженим у справах народних театрів, з 1921 очолював театр «Просвіти» в Ужгороді. Через це він був змушений згодом емігрувати до Праги.

1926 року Садовський повернувся в Україну, але займати керівні посади у театрі вже не міг, проте грав на сцені та знімався у кіно. У стрічці Арнольда Кордюма «Останній лоцман» («Вітер з порогів») 73-річний актор працював без дублера, пірнаючи у зимовий Дніпро. Цей фільм довгий час вважався втраченим, але 2013 року його виявили у приватній колекції у Франції, Національний центр Олександра Довженка здійснив реставрацію стрічки, глядач побачив її у 2018 році на фестивалі «Німі ночі».

1956 року були опубліковані спогади Миколи Садовського «Мої театральні згадки».

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали з відкритих джерел.