«Живуча пам’ять – з нею ми живі»

12 листопада 1936 року народився український поет, прозаїк, перекладач, публіцист та літературознавець Микола Сингаївський. За п’ятдесят років з-під його пера побачило світ близько вісімдесяти книжок, він є автором п’ятисот пісень, що були написані у співавторстві з відомими українськими композиторами.

Дмитро Павличко писав: «Пісні М. Сингаївського близькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне їхнє достоїнство в тому, що вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає й знаходить основоположні моральні цінності в своєму зв’язку з рідною землею, бачить свою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство»

Микола Сингаївський – найвідоміший і водночас один із невідомих. За півстоліття його «Чорнобривці» стали не лише улюбленою для багатьох піснею, майже народною, але й частиною нашої історії. Та невідомими лишилися тисячі неопублікованих віршів поета.

Найбільшого творчого успіху Микола Сингаївський досяг у дитячій літературі, за що був удостоєний найвищої літературної премії імені Лесі Українки та премії імені Миколи Трублаїні, його віршики, гуморески увійшли в читанки, шкільні підручники та хрестоматії.

Писати Микола Сингаївський почав іще в школі, його вірші друкували в районній газеті «Зоря Полісся», в обласній газеті «Радянська Житомирщина».

У восьмому класі поета-початківця запросили виступити перед поетом і на той час депутатом Верховної Ради Радянського Союзу Максимом Рильським. Читаючи зі сцени свої вірші, Сингаївський найбільше переймався, чи залишать йому придбані спеціально для виступу костюм та черевики. Хлопцеві так хотілося у новому вбранні показатись у рідному селі…

Згодом в газеті з’явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського

1958 року побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка», про яку схвально відгукнувся Михайло Стельмах.

Студент-філолог Сингаївський побував у 1957 році у Франції, де побачив такі рідні оку чорнобривці. Він згадав маму, яка любила ці квіти і щедро повсюди сіяла їх.

1960 року Сингаївський написав знамениту пісню «Чорнобривці», кожен рядок якої був перевірений цензурою, яка в той час особливо стежила, аби не звучали слова «українець» або «українка».

Слухачі почули пісню лише через рік, адже саме в цей час на екрани вийшов фільм «Літа молодії», де прозвучала «Пісня про рушник». Тож доки народ не наспівався «Рідна мати моя», новинка не стала відомою.

Сингаївський і сам був прекрасним музикантом, ще у дитинстві на перші зароблені гроші він купив собі гармошку і грав на вечірках, весіллях та хрестинах. Також поет грав на балалайці та гітарі, дуже любив співати, особливо народні пісні.

За життя Микола Сингаївський випустив понад 70 збірок дорослої і дитячої поезії, перекладав із болгарської, польської, французької та новогрецької, загалом – з 18 мов).

Наприкінці життя про поета майже не було чути, його практично викреслили із письменницького середовища. За останні десять років вийшла лише одна тоненька збірка. Невтомний трудівник, він до останнього писав, перекладав, редагував.

На широкій столичній вулиці –

Старенька сільська жінка

В терновій хустині,

В кошульці синій сатиновій,

У чорній спідниці,

З двома важкими клунками

В засмаглих рученьках жилавих –

Нагадала мені мою маму,

І я зовсім забув,

Що збирався писати про космос,

І написав про те,

Як мама грядки дбайливо прополюють.

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліограф відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використано матеріали з відкритих мереж.