Тамара Андрійчук – літературознавиця, кандидатка філософських наук, авторка понад 40 наукових публікацій. Серед яких: “Література як спосіб філософування в структурі української духовності”, “Гуманістично- екзистенціональні мотиви в творчості М. Коцюбинського”, “Філософія та література як комплементарний пошук сенсу буття”, “Естетичні позиції українських неокласиків”, “Ананій Лебідь: трагедія людини та науковця”,”С. Єфремов та А.Лебідь: два підходи до рецепції творчості М.Коцюбинського” та ін. Тамара Володимирівна співавторка монографії “Історія української естетичної думки” К.,2013 та розробниця багатьох авторських лекційних курсів з етики та естетики, культурології, історії української та зарубіжної культури, які вона багато років майстерно викладала як у вишах Чернігова,так і на Безкоштовних курсах української мови.
Сергій Архипчук – режисер, заслужений діяч мистецтв. Режисер-постановник Київського Національного академічного театру опери та балету. Працював режисером у Донецькій опері, Дніпропетровському театрі ім. Т. Шевченка, Закарпатському обласному театрі драми та комедії. Лауреат Міжнародного конкурсу режисерів естради (Москва, 1989 р.). «Режисер року» (фестиваль «Нові зірки старого року», 1994 р.). Вагнерівський стипендіат (Байройт (ФРН), 1997 р.). Постановки: «Котигорошко» А. Шияна, Б. Котюка (Львів, 1984 р.), «Іоланта» П. Чайковського (Донецьк, 1985 р.), «А, нумо створимо оперу» Б. Бріттена (Донецьк, 1986 р.), «Мачуха Саманішвілі» Г. Канчелі (Дніпропетровськ, 1987 р.; найкраща вистава року), «Лис Микита» І. Франка, Б. Янівського (Дніпропетровськ, 1988 р.), «Пан Коцький» М. Лисенка (Коломия, 1991 р.; лауреат I Міжнародного конкурсу ім. М.Лисенка), «Купало» А. Вахнянина (Київ, 1993 р.), «Набукко» Д. Верді (Донецьк, 1994 р., 1999 р.), «Аїда» Верді (Львів, 1995 р.), «Пігмаліон» Б. Шоу, О. Козаренка (Ніжин, 1996 р.), «Не тільки молитви» (за поезією Б.Бойчука, Київ, 2011 р.), «Трамвай „Жадання“» Т.Вільямса (Ужгород, 2013 р.) “Наталка Полтавка” І. Котляревського (Хуст, 2018 p) та ін. Режисура: вечір пам’яті В. Івасюка (Львів, 1989 р.), «Володимир Івасюк. Повернення» (Київ, 1998 р.), «Задивляюсь у твої зіниці» В. Симоненко (Львів, 1988 р.), «Я повен любові» О. Гончар (Київ, 1998 р.). Фестивалі: «Червона рута» (1989 р., рок-конкурс), «Оберіг» (1992 р., 1993 р., 1994 р.), «Тарас Бульба» (1992 р., 1993 р.), «Золота корона» (Одеса, 1998 р., 1999 р.), конкурс «Роксолана. Великий вальс» (1996 р.), урочиста церемонія Національного конкурсу гостросюжетних романів «Золотий Бабай» (1999 р.), у 1989—1992 рр. — шоу-вистави з Гуцульським естрадно-фольклорним театром-студією «Заграва» (головний режисер, гастролі у містах: Вроцлав, Москва, Монреаль, Торонто та інші). Головний режисер свят: 700-ліття Коломиї, 620-ліття Болехова, Дня Києва — 93, Всеукраїнського свята пива (1995 р., 1996 р., 1997 р., 1998 р.), 590-ліття Рашкова (1992), мистецьких програм Великого збору КУН (1993 р., 1995 р.), «Дійство про Св. Миколая» (Київ, 2000 р.).
Ганна Арсенич-Баран – поетка, прозаїк, науковець. Авторка 6 поетичних та 4 прозових збірок, а також 3 романів. Лауреат премії імені Михайла Коцюбинського. Упорядник антології української віршованої молитви “Молитва небо здіймає вгору”. Посібник “Літературна студія в школі” зазнав кілька перевидань. Викладач Безкоштовних курсів української мови в Чернігові. Авторка понад 100 посібників з української мови і літератури. Завідувачка кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського. Голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України.
Володимир Даниленко – письменник, літературознавець, критик, видавець, доктор філології. «Даниленко — письменник крайнощів, але водночас він — письменник дуже великої внутрішньої сміливості й свободи». В. Даниленко є автором збірки оповідань «Сон із дзьоба стрижа» (2006), повістей «Місто Тіровиван», «Усипальниця тарганів» (1999), «Дзеньки-бреньки» (1997), романів «Газелі бідного Рамзі» (2008), «Кохання у стилі бароко» (2011), «Капелюх Сікорського» (2010), збірки повістей «Тіні в маєтку Тарновських» (2012),«Грози над Туровцем»(2014) тощо. Він лауреат Літературної премії гумору та сатири (1993), літературних премій «Благовіст» (1999), імені Івана Огієнка (1999), Всеукраїнського конкурсу радіоп’єси (2007), літературних журналів «Кур’єр Кривбасу» (2005, 2013), «Березіль» (2010), премії Валерія Шевчука (2013). Рейтингової акції творчих спілок за найкращу книжку «У жанрі історичної прози» (2014), Всеукраїнської премії імені Ірини Вільде (2015), Мистецької премії «Київ» імені Євгена Плужника (2016). Твори письменника входили до рейтингів «Найкраща книжка року», найкращих видань року (за версією ВВС).
Людмила Зіневич – координаторка літшколи, кандидатка філологічних наук, координаторка волонтерських проектів 2Безкоштовні курси української мови», «Лагідна українізація», «Мандрівний народний університет» тощо
Сергій Леп’явко – доктор історичних наук, професор кафедри історії України Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Науковою роботою почав займатися в університеті, але добру можливість для її продовження отримав після вступу в аспірантуру до відділу історії середніх віків Інституту історії Академії наук України в Києві. Протягом трьох років навчання (з листопада 1988 по жовтень 1991 р.) підготував кандидатську дисертацію на тему «Козацькі повстання 1591–1596 років», яку захистив у січні 1992 р. Науковий керівник — академік Валерій Смолій. У листопаді 1992 р. Сергій Леп’явко повернувся до роботи в Чернігівському педагогічному інституті, де працював доцентом кафедри історії України. З вересня 1995 до серпня 1998 р. знову присвячує основний час науковій роботі вже як докторант Інституту історії України Національної академії наук України. У 1996 р. вийшла у світ монографія «Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні», яка стала однією з перших великих праць, присвячених ранньомодерній історії України, виданих у пострадянські часи. У 1999 р. надрукована наступна книжка дослідника «Українське козацтво в міжнародних відносинах (1561–1591)». У 2000 р. захистив докторську дисертацію на тему «Військово-політична діяльність українського козацтва в контексті міжнародних відносин (1561–1595 рр.)». Проходив наукові стажування в Польщі(Варшавський університет, Інститут історії Польської академії наук — 1991, 1997, 2002), США (Програма міжнародних академічних обмінів імені Фулбрайта, університет Колорадо — 2003–2004), Канаді (Канадський інститут українських студій −2007). Є автором понад 150 наукових праць з історії українського козацтва, міжнародних відносин ранньомодерної доби, порівняльної історії, історії Чернігова. Основні праці Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. — Чернігів : Сіверянська думка, 1996. — 286 с. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561—1591). — Чернігів : Сіверянська думка, 1999. — 216 с. Великий кордон як фактор формування українського козацтва (XVI ст.). — Запоріжжя : РА Тандем, 2001. — 64 с. Коротка історія Чернігова. — К., 2009. — 64 с. Чернігів. Історія міста. — Науково-популярне видання. — К. : Темпора, 2012. — 432 с., іл. «Рятівники від турецької хмари»: Запорожці і Хотинська війна 1621 р. — К., 2013. — 64 с. Ілюстрована історія Чернігова. — К. : Стилос, 2013. — 207 с., іл.
Валентина Мастєрова – письменниця, член Національної спілки письменників України. Авторка книги оповідань “Так плакало дерево ” ,”Крила”, романів “Суча дочка”, “Смарагд” , повістей “Мавра”, “Мати” тощо. Творчість В. Мастєрової відзначена преміями “Гранослов” , “Благовіст”, лауреат премії імені Василя Стуса та Михайла Коцюбинського.
Наталія Нікітіна – літературознавиця, кандидатка філологічних наук.викладач кафедри мов і методики їх викладання в НУЧК імені Т.Г.Шевченка. Автор статей про сучасну українську літературу , співавтор словника–довідника .Викладач волонтерського проекту Безкоштовні курси української мови.
Галина Пагутяк, лауреатка Шевченківської премії з літератури (2010) за книгу прози “Слуга з Добромиля”. Галина Пагутяк Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім’ї вчителів. Згодом родина переїхала в село Уріж. Галина була наймолодшою із трьох доньок, часто гуляла біля річки Бистриці, любила ходити лісом. А ще більше — слухати містичні розповіді старших. Наприклад, її дідусеві перед Другою світовою війною бачилось видіння: пасучи вночі коней біля вогнища, він помітив, як полум’я почало звиватися, рости вгору, а з нього вилетіла колона (дике весілля) і, за кілька секунд зникла. Згодом Галина дослідить це, дізнається, що дике весілля є у європейських міфологіях та напише роман «Зачаровані музиканти». Перші книги видала ще в часи Радянського Союзу. Була дуже наполеглива і завжди йшла проти волі видавців, не боялася при цьому критикувати радянські звичаї. Тим не менш, книга «Господар» (1986 р.), що друкувалася у київському видавництві «Радянський письменник», вийшла у світ з фантастичним і для сьогоднішньої України тиражем в 65 тисяч примірників. Пишучи свої твори, нерідко відходила від загальноприйнятих канонів прози, через що навіть в незалежній Україні мала проблеми з видавцями. Написала і кілька дитячих книг. Останнім часом більшість своїх книг видає у львівському видавництві «Піраміда» у серії «Приватна колекція». Живе та працює у Львові. Твори Галини Пагутяк: «Діти» (1982 р.) «Господар» (1986 р.) «Потрапити в сад» (1989 р.) «Гірчичне зерно» (1990 р.) «Записки білого пташка» (1999 р.) «Писар Східних Воріт Притулку» (2003 р.) «Захід сонця в Урожі» (2003 р.) «Королівство» (2005 р.) «Втеча звірів або Новий Бестіарій» (2006 р.) «Слуга з Добромиля» (2006 р.) «Книгоноші з Королівства» (2007 р.) «Захід сонця в Урожі» (2007 р., 2-е видання, доповнене) «Лялечка і Мацько» (2008 р.) «Мій Близький і Далекий Схід» (2009 р.) «Урізька готика» (2009 р.) «Королівство» (2010 р., 2-е видання) «Потонулі в снігах» (2010 р.) «Зачаровані музиканти» (2010 р.) «Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку» (2011 р.) «Сни Юлії і Германа» (2011 р.) «Слуга з Добромиля» (2012 р., 2-е видання) «Уріж та його духи» (2012 р.) «Кожен день інший» (2013 р.) «Записки білого пташка» (2013 р., 2-е видання) «Сентиментальні мандрівки Галичиною» (2014 р.) «Магнат» (2014 р.) «Новий рік у Стамбулі» (2015 р.) «У кожного є бабуся» (2015 р.) «Королівство» (2016 р., 3-є видання) «Книгоноші з Королівства» (2016 р., 2-е видання) «Захід сонця в Урожі» (2016 р., 3-є видання) «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками» (2016 р.) «Гіркі землі» (2016 р.)
Ірина Старовойт – літературознавиця, поетка, перекладачка, доктор філологічних наук. Живе і працює у Львові. Поезія Ірини Старовойт увійшла у видання: «Ми і вона: Антологія одинадцяти поеток» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), «Українські літературні школи та групи 60―90-х рр. ХХ ст.: Антологія вибраної поезії та есеїстики» / Упор. Василь Ґабор. (Львів: ЛА «Піраміда», 2009), “Wschód-Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy. Antologia” (wybór, przekł. i wstęp Aneta Kamińska, Bydgoszcz: Miejskie Centrum Kultury, 2014). Авторські поетичні збірки: «Вже не прозорі» (Львів: Фенікс, 1997) «Гронінгенський рукопис» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2014) «A Field of Foundlings: Poems» Translated by Grace Mahoney (USA, Lost Horse Press, 2017)
