Набери в долоні, сину,  Землю рідної країни,

 А тоді згадай на мить,  Тих, хто в тій землі лежить.

 Без клейнодів, нагород –  Незчислимий твій народ.

 Хто поклав своє життя  без жалю і каяття…

 Притули той ґрунт до серця – Всяка хворість враз минеться.

Чари

30 грудня відзначаємо 155 річчя від дня народження  англійського поета і прозаїка, лавреата Нобелівської премії  1907 року  Редьярда  Кіплінга.

Діти по всьому світу знають його завдяки оповіданням про Мауглі та допитливе Слоненя, про Кішку, яка гуляла, як собі знала, а  хто не співчував хороброму мангустові Рікі-Тікі-Таві? 

Редьярд Кіплінг народився в Індії, в Бомбеї. Його мати походила з відомої лондонської родини, а батько був фахівцем з історії індійського мистецтва, директором музею. Вважається, що своє незвичне ім’я письменник отримав на честь озера, біля якого побрались його батьки.

Роки, проведені в Індії, Кіплінг вважав найкращими. Більшу частину життя він провів в Америці та Британії, однак саме Індію вважав своїм домом. Його улюбленим письменником був Льюїс Керрол,  «Алісу в Країні чудес» та «Алісу у Задзеркаллі» він знав майже напам’ять.

У шістнадцять років Кіплінг як кореспондент газети подорожував Індією, Пакистаном, Афганістаном, Бірмою, писав не лише репортажі та звіти, а й вірші та оповідання. Він  писав про звичайних людей, показував їх у екстремальних ситуаціях, у незвичних обставинах, коли проступає сутність людини. Дуже скоро його твори стали відомими спочатку в Індії, а згодом у Британії, перші ж видання принесли славу і визнання. 

Все життя Кіплінга манили мандри різними країнами: Японія, Австралія, Нова Зеландія, Америка, Південна Африка. У подорожах він знаходив нові теми та сюжети, які згодом втілював у своїх творах.  Казка й реальність, добро та підступність, тварини, схожі на людей – все це надає правдивості.

Редьярд був ніжним батьком і розповідав казки дочці Джозефіні, згодом почав їх записувати та малювати ілюстрації, пояснюючи всі найдрібніші деталі їхнього оформлення. Так виникла збірка  « Як і чому?»

Свастика – символ удачі в Індії – аж до кінця 20-х років була улюбленим символом Кіплінга, на старих книжках ще можна побачити цей знак. Але з приходом нацистів та піднесенням свастики на знамена письменник заборонив її використання на своїх книжках: до нацизму він ставився з огидою.

Проза Кіплінга – лише частина його доробку. Не менш цікавими є вірші, які, на жаль, довгий час не були перекладені українською. Здебільшого відомий вірш «Якщо», який став маніфестом сильної особистості, що кидає виклик системі.

Вперше він був опублікований у 1910 році і присвячений одному з командувачів британської армії під час англійсько-бурської війни. Англійці вважають його маніфестом справжнього джентльмена, вже понад сто років він лишається найулюбленішим віршем англійської нації. Його перекладено трьома десятками мов, а українською існує вже 25 версій перекладу.

Найперший зробив Михайло Рудницький ще 1932 року. Євген Сверстюк та Василь Стус,  Святослав Караванський та Дмитро Паламарчук  бачили в ньому розраду й стимул для опору в радянських тюрмах.

Як ти шляхетний між простого люду,

 Як ти простий і серед королів,

 Якщо на тебе не зведуть облуди

 Ні ворог твій, ні друг твій поготів;

 Якщо, забувши біль, поразки, втому,

 Свій шанс єдиний зможеш віднайти, –

 Твій, сину, світ і все, що є у ньому,

 Та більш того – тоді Людина ти!

 (Переклад з англійської Максима Стріхи)

Підготувала провідний біблограф Рахно Олена