Василь Чумак

Січ 8, 2021

7 січня 1901 року в містечку Ічня народився український поет Василь Чумак .

Дві душі: одна шукає бурі,

Струн шалених на бандурі,

Срібнодзвону, блискавок, поезій,

Братніх марсельєзів.

А друга… друга – блакитний спокій

Вдалині, де степ широкий,

Танки мрій тремтючих, ніжних-ніжних,

В шатах білосніжних.

Мов шляхи-плющі переплелися,

дві душі моїх зійшлися,

І чого я прагну: чи спокою,

Чи гучного бою?

 У двадцяті роки його ім’я було одним з найпопулярніших серед шанувальників поезії, у тридцятих – опинилось  серед  заборонених, адже, не зважаючи на революційне минуле, він не належав до комуністів. В наш час поетична спадщина Василя Чумака  мало відома широкому загалу, хоча він вважається зачинателем української радянської літератури разом з П. Тичиною, В. Блакитним, В. Сосюрою, його революційні поезії друкувались у більшовицьких газетах та листівках і були популярні серед читачів.

Василь Чумак народився у селянській сім’ї, в шість років пішов до школи, де виявив неабияку обдарованість і з класу в клас переходив з похвальними грамотами. Перші публікації його творів з’явились під час навчання в Городнянській чоловічій гімназії в «Черниговской земской газете» за 1918 рік. Спочатку поет писав російською та українською мовами, але директор гімназії зауважив, що «писати двома мовами важко й недоцільно, краще обрати одну, бо в поета мусить бути великий запас слів» і порадив вибрати одну мову. Через деякий час Василь Чумак сказав, що Грінченко переміг над Далем. Ще під час навчання у гімназії, за ініціативи поета були створені місцеве товариство Просвіта та бібліотека для селян. У статтях та замітках Василь Чумак разом з активною молоддю видавав рукописний журнал «Ранок», розповідав про події, які відбувались в Городні.

Чи не пора? (На увагу батькам городянських гімназій).

Маємо власну державу. Мусимо мати й власну школу, в якій би проводилось навчання рідній мові, вивчення рідної літератури. Це безперечний факт. Проти цього, здається, нема чого суперечити. А раз нема чого суперечити, треба зробити. Не так думають батьки городянських гімназій. В теорії вони погодились з українізацією. На практиці звели її на нуль…

Живемо в Українській державі. Навчаємося російської мови, російського письменства, історії, географії – все російської. Чому не німецької, французької, іспанської? Адже все одно ? Ні, не все одно: «столітні» зв’язки, столітні впливи, мовляв, і т.д. і т.д. Нічого не маємо проти культури, чия б вона не була: німецька, французька, іспанська, російська, арабська. Але… де ж наша ?                        

  «Черниговская земская газета», 9(22).10.1918

У 1919 році Чумак переїхав до Києва, де захопився революційною та літературною діяльністю: працював  відповідальним секретарем тижневика «Мистецтво», в бюро пропаганди Всеукрліткому при Наркомосвіті. Також він керував майстернею, в якій підробляли документи, необхідні для підпільників… Коли Київ зайняли петлюрівці, а потім денікінці, Василь Чумак залишився в місті на підпільній роботі. В ніч з 20 на 21 листопада його захопили денікінці й розстріляли.

 Майже весь весь архів Василя Чумака загинув, вірші за 1915-16 роки до нас не дійшли , але відомо, що в цей час він багато писав про Запорозьку Січ, боротьбу козаків з турками і татарами, ліричні твори. Єдина книга віршів Василя Чумака  “Заспів” вийшла уже після його загибелі 1920 року, а на  початку тридцятих була заборонена.

Вимережить пісню — голубині крила,
щоб у ній блакитно далечінь замріла,
щоб у ній заграло шумовиння трав,
я слова таємні у степу збирав.

Плюски — шелестіння — викінчені гами,
я їх наче лялю тішив пелюстками
ясочок-волошок. Жайворонка спів
і перлини-роси у вінки заплів.

І знялася пісня — голубині крила:
радісно-блакитно далечінь замріла,
заблищали скалки — шумовиння трав…
Нащо ж мою нитку промінь розірвав?

Література:

Гудименко Л. Родинне гніздо Василя Чумака / Л. Гудименко. – Київ : «Щек і Хорив», 2006. – 95 с.

Маринчик С. Вічно молодий  / Станіслав Маринчик  // Сузір’я талантів (літературні портрети земляків). – Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2009. – С. 322 -333

Самойленко Г. У буремні роки революції 20-30 роки / Григорій Самойленко // Літературне життя Чернігівщини в ХІІ-ХХ ст. – Чернігів : Видавець Лозовий В.М., 2011. –  С.153-154

Чумак В. Г. Червоний заспів  / В. Г. Чумак / упоряд., авт. передм. та прим. І. О. Ільєнко. – К. : Дніпро, 1991. – 364 с.

Каспрук В. Доля Чумаків (Витяги з однойменної статті) / В. Каспрук

// Чумак Т. Літератори Ічнянщини.100 імен: 700 відомих ічнянців : митці, діячі культури : довідник-хрестоматія / упоряд. Т. Чумак ; макет і худож. оформ. В. Шевченко ; фото В. Шевченко / Т. Чумак, В. Шевченко. – К. : Гнозіс, 2012. –  С. 208.

Підготувала  провідний бібліотекар О. Рахно.