28 липня відзначаємо день народження Якова де Бальмена (1813-1845) – письменника, художника, офіцера.

Більшість знає його як особу, якій Тарас Шевченко присвятив поему «Кавказ», проте Яків Петрович був дуже багатогранною особистістю.

Він був вільним слухачем Ніжинської гімназії вищих наук, товаришував з Є. Гребінкою, О. Афанасьєвим-Чужбинським, Л. Рудановським. Художньому ремеслу його навчав відомий художник-просвітитель К.І. Рабус. Першою пробою пера був його таємний студентський щоденник, який він вів під час навчання. В основу повістей письменник поклав відомі йому драматичні факти з життя ніжинських професорів, родичів та знайомих.

20 жовтня 1832 року Якова де Бальмена зараховано унтер-офіцером Білгородського уланського полку. Це було необхідно, адже у той час аби дворянин міг отримати цивільну посаду, потрібно було мати офіцерський чин. Проте на службі Яків мав час для творчості.

Він написав повісті «Изгнанник», «Не достанься никому ни мне, ни ему, злодею моему», «Самоубийца», «Мыза». Але вони не були відомі широкому загалу читачів, бо лише у 1988 році літературознавці знайшли його рукопис «Собрание повестей, одна другой глупее. Писанны за службу в Белгородском уланском полку от 1832-1837 года».

Серед літературознавців побутує думка, що Яків де Бальмен друкував деякі свої оповідання у петербурзьких журналах під псевдонімом «С.А.Закревская». Проте, це не доведено.

29 червня 1843 року Яків зустрівся із Тарасом Шевченком. Так народилася дружба двох талановитих людей та однодумців. Після цієї зустрічі Яків де Бальмен почав ілюструвати «Кобзар».

У 1844 році Яків зі своїм двоюрідним братом М. Башиловим переписали « Кобзар» латиницею та виконали ілюстрації, заставки, кінцівки і заголовні літери («Wirszy T. Szewczenka»). У 1845 році Шевченко отримав цю книгу, але через 2 роки її відібрали жандарми.

Цікавим є факт, що Яків де Бальмен належав до товариства «мочемордів». Це неофіційне утворення українського дворянства та літературно-мистецької богеми, ліберальних поміщиків на Пирятинщині та Чернігівщині 1840х років. До гуртка належали також брати Закревські, Микола Маркевич, Тарас Шевченко, поміщики Капністи, Репніни та ін.. Це товариство мало сумнівну репутацію. Проте побутує думка, що безтурботний та легковажний настрій, що там панував, насправді був своєрідною конспірологією.

Життя письменника обірвалося трагічно. Перебуваючи на Кавказі, Яків де Бальмен намалював карикатуру на начальника корпуса, який збирався завершити військову кампанію одним боєм. Ця карикатура називалася «Сотое и последнее покорение Кавказа». Начальник корпуса дізнався про малюнок і помстився художнику, відправивши його під час бою на Шуанійських висотах на вірну смерть. Після цього і народилася поема Тараса Шевченка «Кобзар» з такими рядками:

І тебе загнали, мій друже єдиний,

Мій Якове добрий! Не за Україну,

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну…

Підготувала Анна Мельник, бібліограф Чернігівської ЦБ ім. М. Коцюбинського.

Використані джерела:

Самойленко Г.В. Літературне життя Чернігівщини в ХІІ-ХХ столітті. 2-ге видання, доповнене і перероблене. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2011. – 328с.

Лазоренко Л. Шевченків друг незабутній : до 195-річчя від дня народження Якова де Бальмена / Людмила Лазоренко // Біла хата. – 2008.

Бобрик Д. Яків де Бальмен, чи Козак Дибайло / Дарія Бобрик // Слово Просвіти. – 2019. – № 9 (28 лютого).

#Художник #Письменник #Карикатура #Кобзар #Тарас_Шевченко #Кавказ