«Якщо ми будемо плисти за течією, заколисуючи себе надією поступових змін на краще в далекому майбутньому, наростаюче напруження може підірвати наше суспільство з найтрагічнішими наслідками».

21 травня 2021 року виповнюється 100 років від дня народження Андрія Сахарова – видатного фізика-теоретика, людини, яка ще за життя стала символом радянського дисидентського руху.

Народився Андрій Сахаров у Москві. Його батько був викладачем фізики, автором відомого збірника задач. Син пішов по стопах батька, закінчив фізичний факультет МДУ. «Фізиком мене зробив тато, а то бог знає куди б мене занесло!» – згодом неодноразово згадував науковець.

Андрію Сахарову вдалося зробити яскраву кар’єру в науці: у 32 роки захистив докторську дисертацію, був обраний членом Академії наук СРСР, отримав три зірки Героя Соціалістичної праці.

Андрій Сахаров був одним із творців радянської водневої бомби, хоча пізніше став противником ядерної зброї та ядерних випробувань, критикував радянську систему, захищав фігурантів багатьох судових політичних процесів, у фокусі його уваги було й повернення депортованих кримських татар.

У 1968 році Андрій Сахаров розповсюдив через самвидав меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», де сформулював ідеї, на яких ґрунтувалася його громадянська позиція.

“Свобода думки – єдина гарантія від зараження народу масовими міфами, які в руках підступних лицемірів-демагогів легко перетворюються на криваву диктатуру”. Текст меморандуму був опублікований у багатьох країнах світу та звучав у ефірі «Радіо Свобода».

Цікаво, що ще у 1974 році вчений передбачив, як інтернет заполонить наше сучасне життя: «У перспективі, можливо, пізньої, ніж через 50 років, я припускаю створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, отримання будь-якої довідки. …Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на його дозвілля, на його інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації багатьох сучасників, ВІС буде надавати кожному максимальну свободу у виборі інформації і вимагати індивідуальної активності».

У 1975 році Андрію Сахарову була присуджена Нобелівська премія миру «за безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми й мужню боротьбу зі зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності». Радянське керівництво не випустило вченого за кордон для отримання нагороди,тож на церемонію вручення поїхала його дружина Олена Боннер.

Заарештувати або відправити до психлікарні Андрія Сахарова радянська влада не наважувалася, спочатку академіка захищали його наукові регалії, згодом – Нобелівська премія та світова популярність. Але з ним активно боролися пропагандистськими кампаніями, які часто переходили у цькування.

22 січня 1980 року Андрій Сахаров був затриманий дорогою на роботу, разом з дружиною його заслали до Горького – міста, закритого для відвідування іноземними громадянами. Академік пов’язував це заслання з критикою введення радянських військ до Афганістану. Також Сахарова позбавили звання тричі Героя Соціалістичної праці, багатьох державних нагород і премій.

У Горькому академік провів три довготривалих голодування, піддавався процедурі насильницького годування, в цей час у різних країнах світу відбувалися акції на його захист.

За часів перебудови академіка Сахарова було звільнено від заслання. 23 грудня 1986 року він разом з дружиною повернувся до Москви, продовжив працювати на посаді головного наукового співробітника у Фізичному інституті імені Лебедєва. Наприкінці 1988 року вперше виїхав за кордон, зустрічався з Рональдом Рейганом, Джорджем Бушем, Франсуа Міттераном, Маргарет Тетчер.

Не стало Андрія Сахарова 14 грудня 1989 року. Офіційна причина смерті – раптова зупинка серця. Нагороди й звання академіку так і не повернули – ні за життя, ні посмертно.

«Ніщо так не загрожує свободі особистості та змісту життя, як війна, злидні, терор. Однак існують і дуже серйозні непрямі, лише трохи більш віддалені небезпеки. Одна з цих небезпек – задурювання людини… «масовою культурою» з навмисним або комерційно обумовленим зниженням інтелектуального рівня з упором на розважальність або утилітарність, з ретельним охоронним цензуруванням» (Андрій Сахаров, 1968).

Джерела:

Андрющенко Э. Агент ЦРУ — и доказательств не нужно : Андрей Сахаров в документах КГБ Украины / Эдуард Андрющенко. – Режим доступу: https://www.currenttime.tv/a/andrey-sakharov-v-dokumentah-kgb/31264966.html.

Грабовський С. Андрій Сахаров: ідеї для ХХІ століття / Сергій Грабовський. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/andriy-saharov-ideyi-dlya-hhi-stolittya.

Нобелевская премия. Лауреаты : иллюстрированная энциклопедия. – Москва : Эксмо, 2009. – 296 с.

Сюндюков І. Людина на всі часи, або Непрочитане послання Андрія Сахарова : до 90-річчя від дня народження великого вченого і громадського діяча / Ігор Сюндюков // День. – 2011. – 20-21 травня. – С. 4-5.

Щур М. До 100-ліття академіка Андрія Сахарова. Небажаний у Росії, шанований в Україні / Марія Щур. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/sakharov-100-rokiv/31261912.html.

Підготувала головний бібліограф Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського Куннова Олена