“ Зігнулася під краплею роси
 травинка лугова, життя основа:
 тремтить на ній, до посвисту коси,
 в травинці тій, – уся світобудова. “

1 грудня 1937 року народився Андрій Содомора – найвизначніший перекладач античних творів української сучасності. Автор перекладів з давньогрецької творів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської творів Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки, римських елегійних поетів; прозових творів «Жива античність», «Наодинці зі словом», «Під чужою тінню», «Сивий вітер», «Лініями долі», «Студії одного вірша»; поетичної збірки «Наодинці зі Львовом».

Закінчуючи школу, Андрій Содомора ще не визначився, куди вступати. Мав різні захоплення: любив музику, рисунок, літературу. Хотів вступати до Поліграфічного, на факультет художнього оформлення книжок та журналів, але подав документи на історичний. Та на заваді стало «соцпоходження»: батько – священик, військовий УГА та УНР. Натомість став студентом відділення класичних мов філологічного факультету Львівського університету.

Писати почав десь двадцять років після того, як перекладати.  Праця над перекладом була доброю підготовкою до власного писання: дедалі легше ставало викладати свої думки й настрої – на папір. 

 Серед улюблених книг – «Лис Микита» Івана Франка. Улюблена фраза, із Франка, – «Лиш воюй, а не тоскуй». З улюблених античних творів – Горація, який об’єднав у своїй поезії життєлюбність і чутливість еллінів з несхитними стоїчними засадами римлян. Вислів античних авторів – Менандрове “Яка ж красива людина, якщо вона – Людина.

Перекладацьку й оригінальну творчість Андрія Содомори відзначено літературними преміями імені Максима Рильського, Михайла Возняка, Григорія Кочура, Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, Романа Федоріва.