Сьогодні в рубриці #БібліотекаРекомендує провідний бібліотекар бібліотеки-філії №6 Людмила Шум рекомендує до прочитання роман «Дай сили заплакати» Дмитра Кешелі, відомого закарпатського письменника.

Його твори «Помилуй і прости»; «Родаки»; «Дай сили заплакати»; «Блудний син повертається»; «Прирічанські характери» за словами автора «… вони надиктовані мені з неба. Перечитуючи їх, маю відчуття, що я цього не писав і ніколи не міг написати».

Отже, події твору відбуваються в Українських Карпатах, в урочищі Рекестр поблизу гори Ловачки. Це місце у народі називають Долиною снів. Існує навіть міф про те, що це «брама у світ, де зникає матеріальне, закінчується час і починається Вічність…». Про це урочище ходять легенди і перекази.

Біля цих місць головний герой зустрічає свою давно померлу тітку, і остання проводить його по іншу сторону туману, де чоловікові відкривається невідомий не земний, а потойбічний світ, де немає ні простору, ні часу.

Паралельно з описом потойбічного світу автор розповідає історію першого кохання героя до дівчини Віоланни. Сама Віоланна після раптової хвороби пішла з життя. «Боже великий, дай мені сили заплакати… дай мені духу пережити цю трагічну обставину, яку не можу змінити», — благав герой цієї історії над труною коханої. А тут закохані знову зустрілися.

Віоланна була з ним у всіх його днях, на всіх дорогах, у всіх думках, вела його світами, дарувала світлі, наче «ясминовий дощ», здивування. І в цьому стані буття-небуття він пізнав з нею те, чого в земному житті вони не знали…

«Дорога закладена в тобі, і все буде гаразд, якщо зумієш її знайти у своєму серці ». «Людям сняться не сни, а гріхи» – сказано однією Душею з іншого виміру. Тут переплетено реальність і сон, людська душа вивернута навиворіт.

Роман невеликого розміру, але затягує в свій сюжет відразу.

Однозначно рекомендуємо для прочитання.