Дмитро Олексійович Міщенко народився 18 листопада 1921 року в селянській родині у селі Степанівка Перша, тепер Приазовського р-ну Запорізької області. Після закінчення десятирічки в 1941 році пішов на фронт. З 1946 по 1951 рік навчався на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, а з 1951 по 1954 рік –– в аспірантурі при катедрі української літератури КДУ.

Друкуватися Дмитро Міщенко почав у 1949 році. В 1955 році вийшла перша збірка оповідань «Сини моря», у 1957 –– монографія «розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського», пізніше –– роман «Сіверяни», збірки оповідань «Весняна повінь», «Батьківська лінія», «Доля поета», «Очі дівочі», до якої увійшла й повість «Ніна Сагайдак», романи «Чому не сходять дороги», «Вітри приносять грозу».

Повісті та романи автора про його сучасність –– акцентування на больових точках суспільства. Проблема виховання молодого покоління, «важких підлітків», щоденні будні школи-інтернату», психологічний клімат у колективі вчителів –– сутність роману «Вітри приносять грозу». Роман «Чому не сходять дороги» –– про нелегку роботу геологів. Саме робота ставить перед героями надскладні завдання, і людина постає перед випробуванням на справжність та міць характеру.

Твори ж Дмитра Міщенка про давнину нашої землі в материку української історичної прози посідають особливе місце. Доктор історичних наук Володимир Ричка висловився про це так: «Написано так, що віриш: саме так було. Автор і психологічно, і соціально-політично так вибудовує твір, що події, які мали відбутися, відбувалися тільки так, як написано у творі».

Яскравим прикладом, який підтверджую ці слова, є роман «Синьоока Тивер». В ньому автор розкриває маловідомі сторінки нашої історії, відтворюючи події, що стоять за літописними згадками: боротьбу східних слов’ян із Візантією, вторгнення у їхні землі обрів. Провідна думка роману –– консолідація племен, що пізніше створять східнослов’янську державу Київська Русь.

Одним з культових творів Міщенка вважається роман «Сіверяни», присвячений його дружині Ніні. В його основу лягла і зараз відома на Чернігівщині легенда, події якої відносяться історично до 80-х років ІХ століття. Сюжет твору розгортається навколо трагічної долі княжни Чорни і закоханого в неї холопа, а згодом мужнього витязя Всеволода. З цією основною лінією пов’язана тема об’єднання слов’янських племен у боротьбі проти хазарів. Старанне вивчення історичних, археологічних, правових та етнографічних джерел дало авторові багатий матеріал для осмислення побуту, звичаїв стародавніх слов’ян, допомогло створити, з одного боку, реалістичний, з другого –– романтично піднесений твір, пересипаний чарівними легендами, зв’язаними з поетичними поглядами слов’ян-язичників на природу та на життя взагалі.

Роман утверджує ідею єдності слов’янських племен у боротьбі з навалою чужинців, утверджує торжество життя над смертю, перевагу світлих начал у людині та в житті.

В доробку Дмитра Міщенка також є роман «Бунтівний князь», лише побічно оцінений критикою та істориками. Головний герой роману –– князь Глинський, у перших епізодах твору постає як руський князь, а наприкінці – як український. Автор відкриває незаймані сторінки історії, так званий литовський період в історії України. Плюндрування української землі кримськими татарами уже в XV столітті набуло масового і згубного характеру. Проте мало кому відомо, що причиною того лиха були не так хижацькі інтереси татар (саме так пояснювали їхні вторгнення), як великодержавницька політика московських князів. Це вони підкуповували кримських ханів і спонукали їх до походів на Литву й Україну.

Складні державні взаємини того часу між Московським князівством та Литвою з одного боку, і між Кримським ханством, Україною та Литвою з іншого, зумовили національно-визвольний рух під проводом князя Глинського і трагічно позначилася на долях багатьох героїв роману, зокрема самого князя Глинського та московської князівни Олени, яка з політичних міркувань свого батька стала дружиною московського резидента у Литві. Ця складність подій і характерів й забезпечила роману як духовну, так і пізнавальну цінність.

Важливе місце у творчому доробку Міщенка є роман «Хліб наш насущний». Автор з нових творчих позицій і в оригінальній формі відтворює у ньому драму покоління, на долю якого випало бути учасником соціально значущих і водночас трагічних подій, пов’язаних із колективізацією села та голодом 1933 року. Цей роман високого ґатунку не за документами, а за письмом автора прекрасної пам’ятливості, котра виявилась як в описах ситуацій, так і в діалогах, та взагалі в передачі духовної й соціальної ситуації українського села тих часів. І образ Мами, піднятий до рівня великомучениці образ української жінки, котра не тільки годувала й ростила дітей, але і робила все, щоб кожне з них виросло Людиною, з’явився не випадково – Дмитро Міщенко був одним з п’яти дітей, яких мати ростила сама.

Дмитро Міщенко з тих письменників, чия доля – то доля його народу. Це не перебільшення, адже три чверті нашого віку, все, що відбувалося, все пройшло перед його очима і було втілено у художніх творах. Творчість Дмитра Міщенка потребує обговорень, адже його внесок в українську літературу ще недооцінений і вартий докладного аналізу.

Підготувала Мельник Анна, бібліографиня Чернігівської ЦБ ім. М. Коцюбинського.

Бібліографія:

Міщенко Д. Сіверяни : роман / Дмитро Міщенко. – Київ : Дніпро, 1969. – 238 с.

Міщенко Д. Полювання на жар-птицю : роман, повісті, оповідання / Дмитро Міщенко. – Київ : Радянський письменник, 1990. – 447 с.

Міщенко Д. Синьоока Тивер : роман / Дмитро Міщенко. – Київ : Укр. центр духов. культури, 1996. – 424 с.

Міщенко Д. Бунтівний князь : історичний роман / Дмитро Міщенко. – Київ : Український письменник, 1993. – 303 с.

Міщенко Д. Честь роду. Друге заміжжя. Дилогія / Дмитро Міщенко. – Київ : Дніпро, 1986. – 430 с.

Міщенко Д. Вибрані твори : Лихі літа ойкумени : іст. роман ; Батальйон не обмундированих : повість / вступ. ст. А. Шпиталя. – Київ : Український письменник, 2008. – 527 с.

#МіщенкоДмитро #князьГлинський #письменник #історичнийроман #СиньоокаТивер #Сіверяни #княжнаЧорна