8 жовтня, виповнюється 150 років від дня народження всесвітньо відомого українського борця, шестиразового чемпіона світу Івана Піддубного.

У 20 років, залишивши рідну Красенівку, що на Полтавщині, Іван Піддубний пішов працювати вантажником морського порту спочатку в Одесі, потім – у Севастополі та Феодосії.

У Криму часто гастролювали циркові трупи, Іван любив відвідувати їх вистави. Найбільшу увагу молодого чоловіка привертали силові забави. Одного разу, як представник публіки, Піддубний вийшов на арену випробувати себе у боротьбі на поясах – і не програв жодному атлету в поєдинках.

За кілька років українець, завдяки своїй наполегливості, природній силі та тренуванням, прославився на весь світ. Після шостої перемоги на чемпіонаті світу Івана Піддубного нарекли «чемпіоном чемпіонів».

Великий спортсмен був патріотом своєї Батьківщини. Коли його називали «російським богатирем», він підкреслював, що перемагав, завдяки молитвам за Україну. Історичні події 1918-1921 років не оминули й Івана Піддубного, він не раз був за крок від смерті, але на пропозиції виїхати назавжди за кордон відповідав, що Україна – його перша любов, тому не покине рідної землі.

У листопаді 1925 року Іван Піддубний вирушив у своє останнє закордонне турне до США. 55-річний богатир викликав фурор в американської публіки, отримував великі гонорари, Піддубного вмовляли залишитися, бо його виступи приносили високі прибутки організаторам. Зі спортсменом було укладено підступний контракт, за яким він міг мати доступ до свого банківського рахунку, лише отримавши американське громадянство. «Звичайно, я повертаюсь на Батьківщину. Для мене вона дорожча за все на світі. А за гроші, про які ви говорите, мене не купиш. Бажаєте їх конфіскувати — будь ласка. Плював я на ваші долари», – такою була відповідь Івана Піддубного.

Прощальний виступ 70-річного атлета відбувся в Тульському цирку. За часи спортивної кар’єри він провів близько двох тисяч спортивних поєдинків, переважну більшість з яких виграв.

Останню частину свого життя Іван Піддубний разом із другою дружиною прожив у російському місті Єйську. Це місто було вибране не випадково, тут жило чимало предків борця, котрі вимушено переселилися в Приазов’я із Запорізької Січі в XVIII столітті.

Не стало Івана Максимовича Піддубного 8 серпня 1949 року. Легендарного борця, яким могла б пишатися будь-яка держава, зібрали в останню путь всім містом, бо він не мав навіть пристойного костюма, а злиденне життя змусило виміняти спортивні нагороди на хліб. Попрощатися з Іваном Піддубним прийшли тисячі людей, поховали славетного українця в Єйському міському парку.

Всім своїм життям Іван Піддубний показав могутність, гідність, непідкупність і честь свого козацького роду.

Три дні тому, 5 жовтня, в обіг вийшла ювілейна монета, випущена Національним банком України до 150-річчя українського атлета, а сьогодні, якщо зайдете «запитати» щось у Google, побачите тематичний дудл, присвячений Івану Піддубному.

Джерела:

«Виходячи на килим, я молився за Україну. Тому і перемагав…» : до 140-річчя від дня народження І. М. Піддубного (1871-1949) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 4. – С. 36-44.

Карнарук Л. У 55 років Іван Піддубний був здоровий, як 25-річний / Любов Карнарук // Gazeta.ua. – 2015. – 8 жовт. – Режим доступу: https://cutt.ly/SE10HHI (дата звернення: 08.10.2021).

Піддубний Іван Максимович // Вікіцитати. – Режим доступу: https://cutt.ly/LE1MRae (дата звернення: 08.10.2021).

Піддубний Іван Максимович // Герої України. – Режим доступу: http://heroes.profi-forex.org/ua/poddubnyj-ivan-maksimovich (дата звернення: 08.10.2021).

Фотографії з відкритих джерел.

Підготувала Олена Куннова, головний бібліограф Чернігівської ЦМБ ім. М. Коцюбинського.

#Іван_Піддубний #чемпіон #богатир #Красенівка #боротьба #спорт #монета #видатніукраїнці #атлет #Піддубний #видатніспортсмени #Ейск #Поддубный