Працівники відділу в рубриці #Бібліотека_рекомендує радять книгу #Ксенії_Фукс_12_сезонів_жінки». Ксенія Фукс , українська письменниця, поетеса, художниця, журналістка, громадська діячка. Народилася в 1988 році в Донецьку. Лауреатка літературного конкурсу «Смолоскип-2018», фіналістка премії «Книга року BBC-2019».
В студентські роки була членкинею міжнародної організації AIESEC. З українською делегацією їздила на міжнародні конференції до Туреччини (Стамбул) та Німеччини (Карлсруе). У 2008 році отримує стипендію на мовні курси DAAD та переїжджає до Німеччини. У 2009 році закінчує з червоним дипломом навчання в ДонНУ та вступає до Штутгартського Університету Медіа, який закінчує у 2013 році. Зараз живе і працює у Штутгарті. Авторка статей про психологічні проблеми для журналу «Український тиждень».
З 2014 року активно займається волонтерством. Їздить в зону АТО, робить документальні фотографії, допомагає армії. У 2016 році співзасновує перший німецько-український періодичний глянцевий журнал Gelblau та українську громадську організацію «Українське Ательє Культури та Спорту» (Ukrainisches Atelier für Kultur und Sport e.V.) з метою популяризації української культури в Німеччині.
Залюбки займається мистецтвом, навчалася у київської художниці Ірини Балюри.
Авторка двох книжок психологічної прози — «По той бік сонця. Історія однієї самотності» (Темпора, 2019) і «12 сезонів жінки» (Видавництво 21, 2020).
«12 сезонів жінки» можна назвати романом, якщо вважати, що головна героїня — це сучасна жінка. 12 новел, об’єднаних між собою головними персонажами, але не пов’язаних хронологічно, присвячені соціальним та психологічним проблемам, з якими стикається сучасна жінка. Кар’єра або дитина? Як протистояти насиллю? Як визначити власну сексуальну ідентичність? Чи дійсно кохання та війна крокують поряд одне з одним? Ці та інші запитання ставлять собі 12 героїнь книжки.
Усі героїні з книжки абсолютно різні, але всіх їх об”єднує єдине, що тримає кожну в найскладнішій, найбільш нищівній ситуації,- сила, яка стержнем проросла з душі кожної, і все, що з ними не відбувається, обертається і крутиться довкола цього обеліска. Кожна з цих дівчат проживає свою драму, радість, любов, розчарування, боротьбу чи поразку. Вони викликають найрізноманітніші почуття – від захоплення до презирства, від симпатії до відрази. Деяких хочеться обійняти і пожаліти. Проте, які б почуття не збурювала кожна жінка, найважливіше, що до жодної не можеш бути байдужим. Цей твір висвітлює все те, що заведено замовчувати в сучасному суспільстві: неписані закони краси, від яких потім помирають дівчата через анорексію, токсичні стосунки, які терпить більшість жінок і дівчат, боячись залишитись на самоті, фізичне та психічне насилля над жінками.
Авторка між рядками просто кричить, що з будь-якого насилля можна знайти вихід, що кожен заслуговує на повагу. Ця книжка про життя, про все прекрасне в ньому і, звісно, про те, що болить. А болить, як би феміністично це не звучало, найбільше жінкам.
Приємного читання!
