Що потрібно?

Щоб образ на серце лягав без образ,

Щоб різала думка, як гострий алмаз,

Щоб слово мале набирало ваги,

Щоб серце не входило у береги

Щоб гніздився в слові найменшому час,

Щоб хтось у майбутньому згадував нас.

Так мало потрібно: лиш бути собою

Та серцем зростися з своєю любов’ю.

4 квітня відзначає 80-річчя український поет Леонід Горлач.

Народився Леонід Никифорович у селі Ріпки Чернігівського району, виріс на Ічнянщині, вищу освіту отримав у Ніжинському педагогічному інституті.

Перші поетичні збірки поет видавав під своїм справжнім прізвищем — Коваленко, але згодом за псевдонім узяв прізвище матері — Горлач. 

Леонід Горлач працював у редакціях газет, учителював,  з переїздом до Києва у нього почалось активне літературне життя. Одна за одною вийшли у світ його книжки “Лебеді”, “Дивосвіт”, “Танок дощу”, “Співучий млин”, “Четвертий вимір”, “Зірниці”, “Світовид”. Олесь Гончар був одним із перших, хто високо оцінив першу поетичну збірку Горлача і запросив його на роботу до Спілки письменників України.

За десятки років Леонід Горлач написав майже півсотні книжок лірики, творів для дітей, прози й публіцистики, шість історичних романів у віршах. Його твори перекладені десятками мов світу, а заісторичними романами у віршах «Ніч у Вишгороді» та «Мазепа» було створено вистави. 

За творчі здобутки поет удостоєний міжнародних і всеукраїнських премій: імені М. Островського, І. Нечуя-Левицького, А. Малишка, Г. Сковороди, В. Винниченка, В. Свідзінського.

В 2013 р. за збірку поезій «Знак розбитого ярма» Леонід Горлач удостоєний звання лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.