Чи в змозі був простий український парубок уявити собі, що він колись не тільки злетить у космічну височінь, але буде керувати однією із найскладніших експедицій на орбітальну космічну станцію?
Сьогодні ми б відзначали ювілей визначного льотчика-космонавта Леоніда Денисовича Кизима, двічі Героя Радянського Союзу, космонавта світу №98. Він народився 5 серпня 1941 року у місті Лиман Донецької області в сім’ї залізничників. Був хлопчиком воєнного покоління. Мріяв стати льотчиком. В дитинстві про нього казали: « Льонька, що любить височінь». І він уперто йшов до своїх висот: після школи вступив до Чернігівського вищого військово-авіаційного училища льотчиків, яке закінчив у 1963 році та став льотчиком-бомбардувальником. А вже у1965 році був зарахований до загону космонавтів.
Перший політ Кизима ( у якості командира корабля ) відбувся 27.11- 10.12.1980 року на космічному кораблі «Союз – Т3», який здійснив процес стиковки з орбітальним комплексом «Салют-6».
Другий політ відбувався 08.02 – 02.10.1984 року і був на той час найдовшим у світовій історії освоєння космічного простору. Він продовжувався майже 237 діб. Тоді Кизим разом із бортінженером Соловйовим 6 разів виходив у відкритий космос, що стало світовим рекордом.
Високий професіоналізм Леоніда Денисовича допоміг виконати уперше, і поки що єдиний раз у світі, керований переліт з одного космічного об’єкта (орбітальної станції «Мир») на інший (орбітальна станція «Салют-7»). Це відбулося 13.03.1986 року під час його третього польоту на КК «Союз Т-15».
Кизим зробив особистий вагомий професійний внесок у розвиток космонавтики. Він провів у космосі більше року ( майже 375 діб ). Під його керівництвом та їм самим було здійснено комплекс науково-дослідницьких експериментів технологічного, геофізичного, медичного, біологічного та екологічного напрямків. Здійснено 8 виходів у відкритий космос та було проведено експериментальні та ремонтні роботи загальною тривалістю 32 години. Його особистий досвід керування космічними кораблями в складних ситуаціях дозволив зробити висновок, що в автоматизованих системах керування головним елементом залишається людина-оператор, а засоби автоматизації лише допомагають якісно вирішувати завдання управління.
З 1992 року працював заступником командувача Військово-космічними силами Міністерства оборони Російської Федерації. Був начальником військово-космічної академії ім. О.Ф. Можайського (Санкт-Петербург).
Помер 14 червня 2010 року у Москві.
Вважається, що найкраща пам’ять про людину – її справи, які залишаються у пам’яті прийдешніх поколінь. За спогадами людей, що давно знали відомого космонавта та керівника високого рангу ( космонавтів С.Савицької, В.Соловйова, професора В.С.Гончаревського, Олега Поченюка) та звали його «Денисичем», він залишається великим оптимістом, справжнім професіоналом, пілотом від бога; людиною з винятковою інтуіцією; мужньою,відважною, доброю, відкритою та душевною людиною.
Ім’я цієї Людини з великої літери залишиться в історії освоєння людством просторів Всесвіту.
Підготувала Ольга Чирик- бібліограф Чернігівської ЦБ ім. М.М.Коцюбинського
Використані джерела:
Ребров М.Ф. Советские космонавты / М.Ф. Ребров. – М.: Воениздат, 1993. – 312 с.; 20 л. ил.
Фомічов А. У космос – з берегів Десни / А. Фомічов // Десн. прав.- 2003. –С.12.
