16 грудня відзначають 250 річчя від дня народження німецького композитора й піаніста, останнього представника віденської класичної школи, «титана віденської класики» Людвіга ван Бетховена.
«Ода до радості» Бетховена стала гімном Європейського Союзу, «До Елізи» та «Місячна соната» – впізнавані мільйонами безсмертні твори. Пасторальна симфонія – один з найбільш романтичних творів Бетховена – є частиною міжнародного проєкту”Beethoven Pastoral Project”, ідеєю якого є нагадати через красу музики про красу природи й необхідність охороняти планету не завтра, а сьогодні й саме зараз.
Батько хлопчика був освіченою людиною, придворним тенористом, викладав теорію музики, вокал та гру на клaвесині. Він помітив талант сина й захотів зробити з нього «другого Моцарта», тож змушував Людвіга грати на клавесині по сім-вісім годин вдень і вночі. Вже з 8 років Бетховен почав виступати в концертах, а у тринадцять років став клавесиністом у придворному оркестрі. З 11 років хлопчик не відвідував школу, але розширював світогляд завдяки самовихованню: він самостійно вивчив латину, італійську та французьку мови, читав класичну німецьку літературу та грецьких письменників, поезію Омара Хайяма, напам’ять цитував Шекспіра. Протягом двох століть Відень був одним з найбільших музичних центрів Європи. Прибувши у 22 роки до столиці Австрії, Бетховен почав виступати в як віртуоз-піаніст і відразу здобув великий успіх, з його майстерністю не могли зрівнятись інші піаністи того часу. Почувши, як грає Бетховен, Моцарт вигукнув: «Зверніть увагу на цього юнака! У майбутньому увесь світ заговорить про нього!»
З 26 років Бетховен почав втрачати слух. Лікування не допомагало, хвороба загострювалась, а композитора охоплював відчай: не чути власну музику було гірше смерті; інколи Бетховен замислювався про самогубство.Разом із погіршенням слуху ускладнювалось життя композитора: він не міг вільно спілкуватися з людьми. Цікавість до класичної музики почала згасати, серйозні твори перестали друкувати, натомість популярними стали іноземні опери та легка танцювальна музика. Почала згасати й популярність Бетховена. Але ще майже чверть століття Бетховен творив, не маючи змоги почути всю красу написаної ним музики…
Загалом він залишив нащадкам більше 240 творів, серед них 9 симфоній, п’ять концертів для фортепіано, 18 струнних квартетів. Ще за життя композитор став легендою та новатором, що захоплював величезну аудиторію.
Знайомство з послом Росії в Австрії, Андрієм Розумовським – сином останнього українського гетьмана Кирила Розумовського – звернуло увагу композитора на українську народну музику, особливо у виконанні бандуристів. У салоні Розумовського Бетховен познайомився з виданнями українських народних пісень, партитурами й клавірами творів українських композиторів. У написаних на замовлення трьох квартетах Бетховен використав мелодії української народної пісні «Ой надворі метелиця» та варіації на тему пісні «Од Києва до Лубен».
“Та-та-та-таааа!” Навіть якщо ви зовсім далекі від класичної музики , але хоч раз в житті проспівували цю мелодію…Біограф Бетховена зазначав, що сам композитор говорив про перші такти П’ятої симфонії: «Так доля стукає у двері!». Учень та друг Бетховена Карл Черні говорив, що тему симфонії тому навіяв крик лісової птахи. Так чи інакше, саме перші звуки симфонії символізують для багатьох «кроки неминучого»та «поединку з долею».
Цікавим є той факт, що при винаході компакт-диску саме часовий обсяг Дев’ятої симфонії (більше 70 хвилин) визначив параметри нового формату.