25 липня відзначаємо день народження українського письменника, лікаря, композитора, педагога, культурного та громадського діяча Модеста Левицького.

Modesto іспанською означає скромний, і це слово найвлучніше описує характер письменника.

Про цю його рису написала Леся Українка в листі до сестри Ольги: «…Старицький читав «Дякову помсту» М. Ф. Левицького, і публіка не заспокоїлася, поки не визвали самого «автора» на естраду; мусив йти, хоч мало не вмер од смущення (недаром він Модест та ще й син Модести Модестовни)».

Модест Пилипович Левицький народився 1866 року в сім’ї поміщика на Поділлі. Ще з дитинства він мріяв бути письменником і вже в 15 років видав свою першу збірку оповідань «Граф Мотика». Після закінчення гімназії вступив до Київського університету св. Володимира на історико-філологічний факультет. Проте, закінчивши чотири курси, він вступає на перший курс медичного факультету. Цей вчинок пояснює хвороба його дружини – сухоти, в той час страшна і невиліковна. Вона змусила майбутнього письменника усвідомити, що перш ніж дати людям освіту, їх треба лікувати і годувати.

Дебют Левицького в медицині був вдалим. Його чуйність і доброта йшли від самого серця і чудово поєднувалися із вдумливістю та вимогливістю до себе. Безперечно, це впливало на його репутацію: йому вірили, його поважали, до нього йшли.

Маючи багатий досвід роботи лікарем і талант до письменництва, Левицький видає просвітницькі книжки «Короста, або Чухайка», «Десять заповідів матері», «Десять заповідів здоров’я» тощо.

Займається він і мовознавством, тож видає книжки «Язык, наречие или говор?», «Українська граматика для самонавчання», «Рідна мова», «Порівнююча граматика вкраїнської мови», «Круті слова», «Паки і паки».

Протягом життя Модест Пилипович писав короткі оповідання про селянське життя, в яких показував бідність та пригніченість населення: «Добре діло», «Порожнім ходом», «Деда», «Злочинниця», «Законник», «Забув», «Землиця рідна!», «Тяжкий крест», «Пенсія», «Тяжка дорога», та ін.

В центрі уваги Левицького – «маленька людина» з її бідами, стражданнями, які показують всю її суть та її світ. Письменник прагнув відобразити душевний стан особистості, в якому розкривається все людське.

Він мав чималі витрати на видання та розповсюдження своїх книжок, друкував їх де тільки міг, не отримуючи від цього жодної винагороди, крім усвідомлення, що це потрібно людям.

Модест Левицький – людина великої душі, яка нікого не полишала наодинці зі стражданнями, ігноруючи власні.

Підготувала Анна Мельник, бібліограф Чернігівської ЦБ ім. М. Коцюбинського.

Бібліографія:

Балабольченко А. Модест Левицький / Анатолій Балабольченко // Київська старовина. – 2005. – № 4. – С. 139 –154.

Левицький М. Вибране / Модест Левицький. – Луцьк : Терези, 2016. – 462 с.

Покальчук Ю. Добром налите серце / Ю. Покальчук // Слово і час. – 1996. – № 7. – С. 6–10.

#Модест #Левицький #Модест_Левицький #письменник #гуманіст #лікар #оповідання