«Внутрішня свобода допомагає виробити прямоходіння і прямостояння…»

18 грудня виповнюється 90 років від дня народження Михайлини Коцюбинської – видатної української літературознавиці, дослідниці творчості Василя Стуса, Почесного доктора Національного університету «Києво-Могилянська академія», лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені Василя Стуса, Олени Теліги, Михайла Коцюбинського.

Михайлина Коцюбинська народилася у Вінниці 18 грудня 1931-го. Батько Михайлини, Хома Михайлович, очолював у той час Вінницький музей Михайла Коцюбинського. У 1935 році разом з родиною він переїхав до Чернігова, аби створити у будинку, де мешкав видатний письменник, другий меморіальний музей.

Дитинство Михайлини проходило під знаком любові до слова: над ліжком дівчинки був портрет Павла Тичини (він став її неофіційним хрещеним), замість колискової мама наспівувала його «Пастелі», а музей відвідувало багато письменників, серед яких були М. Рильський, О. Десняк, А. Кацнельсон.

У 1949-му М. Коцюбинська закінчила школу із золотою медаллю й вступила на українське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. На літературних вечорах читала власні переклади з польської, англійської і французької мов.

Після закінчення навчання, в період «відлиги», для Михайлини настало нове життя. Знайомство з Євгеном Сверстюком, Іваном Світличним, Василем Стусом, Григорієм Кочуром, Борисом Антоненко-Давидовичем, Аллою Горською та іншими шістдесятниками змінило й змусило переробити себе, вчитися бачити життя критично й раціонально. Клуб Творчої Молоді «Сучасник», що об’єднав однодумців із різних творчих галузей, набував обертів і політизувався. Праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», що розповсюджувалась в Україні, стала відомою завдяки самвидаву, а перший передрук зробила саме М. Коцюбинська.

На знаменитому показі кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» під час виступу Івана Дзюби, на заклик В’ячеслава Чорновола встати тих, хто був проти арештів української інтелігенції, вона підвелася разом з іншими. За це її книгу про Т. Шевченка не включили до плану видань, не публікували статей про творчість Шевченка, у 1968 році звільнили з Інституту та не давали можливості працювати.

Не зважаючи ні на що, М. Коцюбинська листувалася із політв’язнями, збирала їм допомогу, підтримувала родини репресованих. Постійно листувалась із Василем Стусом, за що її багаторазово допитували, проводили обшуки, вилучали авторські статті, заборонили взяти шлюб із письменником Б. Антоненко-Давидовичем.

Після морально важких ситуацій М. Коцюбинська прагнула зустрітися з кимось із друзів – аби доторкнутися до Людини, як вона казала. Ніколи себе не жаліла, як тільки її охоплювало це почуття, намагалась щось зробити для знедолених. Людей оцінювала за величиною серця.

М. Коцюбинська написала сотні статей про шістдесятників, про Т. Шевченка, В. Стефаника, П. Тичину, численних передмов до книжок і рецензій. Завдяки розголосу за кордоном їй запропонували роботу редактором у видавництві «Вища школа», де вона і пропрацювала протягом 18 років.

«В усій тій історії з виключенням мене з партії, а згодом з інституту з усіма наступними поневіряннями я схильна вбачати моральний іспит, якийсь екзистенційний тест, запропонований мені долею (до речі, далеко не найскладніший), витримавши який, я тим самим утвердилася як людина на землі».

У 1990 роках під керівництвом М. Коцюбинської було підготовлено і видано наукове зібрання творів В. Стуса в шести томах, дев’яти книгах.Також вона уклала першу в Україні книгу Василя Стуса «Дорога болю».

Працюючи у відділі рукописних фондів Інституту літератури, вона брала активну участь у поповненні фондів, зокрема, сприяла передачі із Праги архівів О. Олеся та О. Ольжича, О. Косач-Шимановської.

«Мої обрії» – так назвала М. Коцюбинська свій двотомник вибраних праць (2004) – припізнілу компенсацію за ті роки, коли на її прізвище було накладено табу. У 2005 році цю роботу було відзначено Національною премією імені Т. Шевченка. Паралельно з науковою діяльністю вона займалась громадською роботою, виступала з лекціями та була обрана почесним доктором філології Національного університету «Києво-Могилянська Академія».

Вийшла також «Книга споминів», яка показала багатий і розмаїтий внутрішній світ неординарної людини, котрій судилось багато пережити й передумати, не втративши ні віри, ні оптимізму.

Тоталітарна система радянської влади докладала всіх зусиль, аби зламати цю дивовижну жінку, але все було марним. Творчий спадок М. Коцюбинської – приклад мужності та гідності.

Як моральний заповіт звучать її слова: «Вся надія на духовну стійкість людини, на її здатність поставати, як Фенікс з попелу. На те людина, що випросталася, не схоче й не зможе пригинатися».

Підготувала Олена Рахно, провідний бібліотекар відділу обслуговування бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Використана література:

Коцюбинська М. Листи і люди : Роздуми про епістолярну творчість / Михайлина Коцюбинська. – К. : Дух і Літера, 2009. – 584 с.

Тарнашинська Л. Світла «коцюбинськість» Михайлини / Людмила Тарнашинська // Українки в історії: нові сторінки / В. Борисенко, А. Атаманенко, Л. Тарнашинська [та ін.]. – К. : Либідь, 2010. –– С. 124-131

Баглей А. Михайлина Коцюбинська : за півроку до неминучого / Анна Баглей // Сіверщина. – 2012. – 2 лют.

Вознюк В. Згадуючи Михайлину Коцюбинську / Володимир Вознюк // Дзвін. – 2011. – № 7. – С. 127-131.

Дзюба С. Внутрішня свобода Михайлини Коцюбинської / Сергій Дзюба // Деснянська правда. – 2013. – 3 січ.

Дроздовський Д. Обрії Михайлини Коцюбинської / Дмитро Дроздовський // Літературна Україна. –2011 – 3 лют.

Жулинський М. Жила із Богом у душі / Микола Жулинський // Слово і Час. – 2011. – № 2. – С. 122-126.

Сапон В. Легендарній Михайлині / Володимир Сапон // Літературна Україна. – 2011. – 23 верес.

Тисячна Н. «Людей оцінювала за величиною серця» / Надія Тисячна // День. – 2011. – 16-17 груд.

Сверстюк Є. Ім’я зігріває душу : Штрихи до портрета Михайлини Коцюбинської / Євген Сверстюк // Літературна Україна. – 2001. – 27 груд.

Терлецький В. Михайло Коцюбинський у пошануванні та дослідженнях нащадків / Віктор Терлецький // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 194-204.

Честь імені : до 80-річчя від дня народження М. Х. Коцюбинської (1931-2011) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 4. – С. 128-136.

Фото з відкритих джерел.

#родинаКоцюбинських #Коцюбинська #Вінниця #музейКоцюбинського #музей #музеїЧернігова #літеатурознавство #українськалітература