в рубриці #БібліотекаРекомендує провідний бібліотекар Надія Шкурко Бібліотека-філія Сім радить прочитати роман Орести Осійчук «Абрикосова книгарня».
Ореста Осійчук – дитяча письменниця, авторка «Абрикосової книгарні», володарка І премії літературного конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Прозові твори для дітей», володарка відзнаки «Найкращий дебют» порталу БараБука, лауреатка Всеєвропейського конвенту «Єврокон». Народилася в Журавно Львівської області. Цей роман вважає зізнанням в любові своєму рідному містечку. Проживає в Луцьку.
Молода письменниця так атмосферно передала життя галицького містечка початку двадцятого століття та ще й з точки зору дев’ятилітнього хлопчика. Це просто магія якась! Таке враження, що в неї вселився дух самого Міська Фариняка.
В одному невеличкому галицькому містечку жила молода вдова з маленьким сином. Обставини змусили її віддати хлопчика на виховання родичам – брату покійного чоловіка та його дружині. Так дев’ятирічний Місько опиняється в будинку вуйця Стефана і цьоці Касі. І відтоді починаються його неймовірно милі і цікаві пригоди. Це свого роду «Пригоди Тома Сойєра» в українському варіанті.
У перший день в новій родині хлопець, за дуже екстремальних обставин, знайомиться з Ромком, який стає його кращим другом. А далі в житті Міська з’являється ще один особливий приятель – Фець та дівчина, що стала предметом хлопчачих мрій – Іренка.
От про всіх цих персонажів і веде свою розповідь Місько Фариняк. Його розповіді веселі і сумні водночас. Бо не надто легко живеться хлопчику, який страшенно сумує за мамою.
Характер цьоці Касі такий, що вона могла б командувати цілою армією, тому не так вже й солодко малому ведеться. Та наполеонівський норов цьоці завжди вдається збалансувати своєю виваженістю і м’якістю вуйцеві Стефану. Боже, як мило він звертається до цієї жінки-гори: «Касю, афинко моя». І ці слова здатні розтопити льоди цьоциної суворості. А ще вуйцьо долучає малого Михайла до праці в своїй книгарні. Там хлопець пізнає перші ази науки і вчиться любити книжки. Але найцікавіші пригоди Міська все ж відбуваються за участі найближчих друзів – Ромко, Феця та ніжного ангела з карамельним запахом Іренки.
Ореста в своєму романі, так правдиво зуміла передати місцеву, суто галицьку, говірку з усіма характерними словечками. Коли читаєш роман, то переносишся в часі на сто років назад. І таким чином уявляєш, яким могло бути життя в ті часи, яким був тодішній побут, якими були дитячі забави.
Але якщо гадаєте, що це книжка про дітей і для дітей, то помиляєтесь. Насправді це складний психологічний твір і не все тут так мило, весело і безтурботно. Одне лише те, що перший рік життя Михайла у вуйця і цьоці завершується новим 1914-м роком, який змінив життя не тільки їх родини, і не тільки галицького містечка, а й цілого світу. Хоча авторка свідомо пропускає ті страшні воєнні роки з своєї розповіді і далі ми бачимо Михайла Фариняка вже шістнадцятирічним юнаком. Заключна частина роману відбувається вже у наші дні. Молодий чоловік на ім’я Михайло Фариняк приїздить в те ж маленьке галицьке містечко, щоб довідатись, яке продовження мали події сторічної давнини, про які розповів йому його дід. Хто цей молодий чоловік і чи має він стосунок до того нашого Міська Фариняка? Ви дізнаєтесь прочитавши роман.
Я рекомендую прочитати цю чудову книжку. Мені хочеться, аби не лише я відчула ці неймовірні емоції від прочитання «Абрикосової книгарні»
