9 квітня виповнюється 200 років з дня народження видатного французького поета Шарля Бодлера.
Світ складається із кольорів, запахів і звуків. Безлічі кольорів, запахів і звуків. Приємних і нестерпних, приваблюючих і огидних. Ми намагаємося оминути, не торкнутися, загнати на маргінеси небажане і старанно причащаємось смачненьким і веселковим.
Сподіваюсь, не розкрию вам таємниці, що поезія теж складається із кольорів, запахів і звуків. Це є відкриттям старовинного поета, якому сьогодні виповнюється двісті років.
Так, саме Шарль Бодлер міг розкладати буденність на атоми, а потім створювати ПОЕЗІЮ. У віршах і в прозі. Його віршована збірка «Квіти зла» і поетична проза «Паризький сплін» досі не дають спокою читачеві, розбурхуючи уяву і вщент розбиваючи стереотипи поетичного та етичного.
Насолоджуємось! Направду чарівне читання, варте того, щоб пропустити сеанс телевізійної мури.
ВОЛОССЯ
О руно прегусте! О кучері шовкові!
Змішався з млостю ваш духмяний аромат.
Я колихатиму ці локони чудові,
Щоб ожили вночі у темному алькові
Приємні спомини, що міцно в пасмах сплять!
Померклий майже світ, який не має краю,
Спекота Африки та Азії дурман
У глибині твоїй, о запахущий гаю!
Любове, в пахощах твоїх я знемагаю,
Неначе в музиці завзятий меломан.
Я полечу туди, де мліють, повні сили,
Людина й флора від юги жарких країн.
Хай понесе мене ця грива, наче хвилі.
В твоєму морі є сліпучий сон ідилій
Високих щогл, багать, вітрил і веслярів,
Є метушливий порт, де серед джеркотняви
Спивати барву, звук і пах — моя мета.
Там серед золота й муару пароплави
Лабети розведуть, аби сягнути слави
Божественних небес, де вічна теплота.
Закоханою від сп’яніння головою
Занурюсь згодом я в цей чорний океан,
І хитавицею мене береговою,
О млосні пестощі, нестиме за собою,
У заколисливий спрямовуючи стан.
Блакитна зачіска, шатром напнуті хвилі,
Мені волосся це хоч трохи прихили,
Я задихатимусь у вашому сплетінні
Під високостями небесними, в сп’янінні
Від паху мускусу, кокосу та смоли.
Я буду сипати тривалий час рукою
В твою косу рубін, і перли, і сапфір,
Щоб до моїх жадань ти не була глухою.
Ти чудернацький жбан, з якого самотою
Смакую споминів духмяний еліксир?
ПІВСВІТУ В ТВОЄМУ ВОЛОССІ
Дозволь мені довго-довго вдихати запах твого волосся, занурювати в нього все моє обличчя, як спраглий занурюється у воду джерела, ворушити його рукою, ніби пахучу хустину, щоб розтрусити спогади у повітрі.
Якби ти могла знати те все, що я бачу! все, що відчуваю! все, що чую у твоєму волоссі! Моя душа мандрує над ароматом, як душі інших чоловіків мандрують над музикою.
У твоєму волоссі – ціла мрія, сповнена вітрил і щогл, у ньому – великі моря, мусони яких несуть мене до чарівних країв, де простір блакитніший і глибший, де повітря пропахло плодами, листям та людською шкірою.
В океані твого волосся мені бачиться гавань, вся в журливих піснях, там стільки дужих чоловіків з усіх країв та кораблів усіх форм, витончена і складна архітектура яких здіймається в безкрайому небі, а внизу висить вічна спека.
Пестячи твоє волосся, я віднаходжу млосність довгих годин на канапі, в каюті стрункого корабля, що погойдується на ледь відчутних хвилях в порту, поміж вазонів із квітами та глеків із прохолодним питвом.
У розпаленій печі твого волосся вдихаю запах тютюну впереміш із цукром і опієм; серед ночі твого волосся бачу безкінечність тропічної блакиті; у пухнастих бухточках твого волосся п’янію від запаху, в якому змішалися аромати смоли, мускусу та кокосу.
Дозволь мені довго покусувати твої важкі, чорні коси. Коли я покусую в’юнке й неслухняне твоє волосся, то ніби їм спогади.
Підготувала завідувач відділу обслуговування ЦБ
ім. М. Коцюбинського Ольга Гайова.