Сьогодні в рубриці #БібліотекаРекомендує провідний бібліотекар бібліотеки-філії №6 Людмила Шум радить прочитати книгу Володимира Лиса «Країна гіркої ніжності» .
Із захопленням читала і дивувалася, як чоловікові вдалося так передати всі тонкощі жіночої душі. Неначе автор – жінка. І це відчуття не залишало до самого кінця книги.
«Знаєш – сказала якось Сонтаринка. – Я, ще як зовсім малою була, вигадала собі власну країну. І назвала її Країна Ніжності. У ній були всі щасливі. Добре було б жити в такій країні, правда?» Чому ця ніжність гірка, розповідає вже вся книга, три покоління жінок, що переживають сталінський режим, війну, розкол союзу і першу українську революцію на майдані.
Книга про трьох жінок, про їхні долі, їхнє життя і кохання. Це історія країни, в якій живемо ми, жили наші батьки і будуть жити наші діти і онуки.
Даза, Віта, Олеся… Вони одна сім`я. Але не рідні по крові. Так якось сталося, що ніби повторюють долю одна одної.
Даза ( Даздраперма) Снігурець, в 30-ті роки 20 століття тоді ще дитина, втрачає батьків, що стають жертвами сталінських репресій. Опинившись у дитячому будинку, вона змушена зректися власних батьків, змінити прізвище. Даза й пізніше вдаватиметься до зміни імені – заради того, щоб вижити у критичних обставинах. Лишень у зрілі роки вона докладе зусиль, щоб повернути собі власне ім’я – це й буде символічною спокутою за минуле.
Свою дочку Віталію Даздраперма виховувала у суворості та дисципліні, але у щирій любові. Та, напевно, щось таки прогавила, бо не помітила, як дівчина закохалась і вирішила круто змінити напрямок свого життя. Віта з головою поринула у юнацьку пристрасть і пов’язала свою долю зі злочинцем
Олеся, що представляє третє покоління у цьому жіночому царстві, теж зазнає і справжнє кохання і біль розчарування, що розгортаються на тлі Помаранчевої революції в Києві.
Так чи інакше, стосунки з чоловіками в усіх трьох жінок не складаються.
Кожна з цих жінок проживає власне життя сповна, – із його болем і радістю, гіркою ніжністю та любов`ю, від якої тремтить душа.
Але життя продовжується. «Наше бабське кодло» – пригадала мамині слова. «Кодло» поповниться .Відтвориться. Доньку вона назове Вітою.»
Так що, ласкаво запрошую в «країну гіркої ніжності» на цю хорошу, ніжну книгу з гірким присмаком.
