Одно влеченье: слышать гам,
чуть прерывающий застой,
бродя всю жизнь по хуторам
Григорием Сковородой.
Не хаты и не антресоль
прельстят, а груша у межи,
где крупной зернью лижет соль
на ломоть выпеченной ржи.

14 квітня 1888 року на хуторі Нарбутівка народився Володимир Нарбут – поет, засновник акмеїзму, критик, редактор та видавець. Загадкова людина, біографія якої зіткана з міфів та здогадок, свого часу його вважали прототипом булгаківського Майстра.
Незважаючи на те, що поет писав російською, сучасники відзначали українськість автора, на творчість якого надзвичайно вплинув Микола Гоголь. У 1910 році у петербурзькому видавництві «Дракон» вийшла його перша збірка «Володимир Нарбут. Вірші. Книга 1», яке містило 77 поезій. На обкладинці й титулі – дракон, якого намалював старший брат поета, відомий художник Георгій Нарбут.
Володимир Нарбут був редактором студентського часописа «Gaudeamus», на сторінках якого вперше з’явились вірші Анни Горенко, Валерія Брюсова, В’ячеслава Іванова, Максиміліана Волошина. Також він підтримував й допомагав письменникам-початківцям Багрицькому, Олеші, Ільфу й Петрову, Катаєву. За спогадами дружини Осипа Мандельштама Надії «саме з рук Нарбута одеські письменники їли свій хліб».
Восени 1936 року Володимир Нарбут був заарештований за звинуваченням у створенні групи українських-націоналістів-літераторів, які займались антирадянською агітацією, та засуджений на п’ять років позбавлення волі за сумнозвісною 58-ю статтею. Достовірно невідомо, як помер поет, але є припущення, що баржа, на якій він прямував до пересильного табору, була підірвана. На ній були засуджені, не здатні до фізичної роботи, а Нарбут кульгав та не мав кисті лівої руки.
Вкотре молох комуністичної ідеології перемолов талановиту людину, яка, як і тисячі інших, вірила у червону ідеологію.

Ангел зимний, ты умер.
Звезда
синей булавкою сердце колет.
Что же, старуха, колоду сдай,
брось туза на бездомную долю.

Підготувала провідний бібліограф бібліотеки ім. М. Коцюбинського Олена Рахно.