З днем народження, сонцепоклоннику! 17 вересня день народження Михайла Коцюбинського. І хоча народився він у Вінниці, його життя тісно пов’язане з нашим містом. В Чернігові він прожив 15 років з 48, тут зустрів свою дружину, тут народилися його діти. Саме у Чернігові він написав свої кращі твори, які ввійшли у скарбницю світової літератури, це « Дорогою ціною», «Тіні забутих предків »та інші. Наше місто стало і його останнім притулком. Про Михайла Коцюбинського написано багато і його біографія вже стала хрестоматійною. Тож хочеться згадати не біографічні дані, а його яскраву особистість, його зовнішність, яка запам’ятовувалася відразу. Середнього росту, стрункий, худорлявий. Великі, замріяні, проникливі очі. До блиску виголена голова. Елегантний костюм підкреслював його благородство та скромність. У петлиці завжди квітка. І голос, чудовий баритон, який западав глибоко у серце,– так описували Михайла Коцюбинського його друзі. Любив каву,багато палив, що шкодило його здоров’ю та він не жалів себе. Письменник був інтелігентною, європейською людиною, яка внесла в літературу свіже повітря. Був високоосвіченим, хоча не закінчив університету,про що завжди жалкував. Знав дев’ять мов, вільно спілкувався італійською татарською та циганською. Цікаво, що українською він заговорив у мареві хвороби, чим сильно здивував своїх рідних. Та потім став вільно спілкуватися нею у побуті. Більше всього на світі він любив сонце, квіти та дітей. Невипадково його називали Сонцепоклонником і Соняхом. В його творах можна знайти чимало описів квітів, дерев, кущів . Любив червону квасолю, згадайте його портрет з цими квітами. З острова Капрі привіз насіння гвоздики,посадив у себе в саду, зараз вона так і називається «Гвоздика Коцюбинського». Михайло Коцюбинський безперечно любив слово та справу,яка зробила його відомим на весь світ. Його твори і досі дивують милозвучністю, теплотою та ліризмом. Він вніс в літературу свій стиль,його називають майстром психологічної прози. Він малював словом цвіт яблуні та жайворонкову пісню, людську радість та біду. Його твори стали класикою, про що він сподівався все своє життя.