28 листопада 1890 народилась українська письменниця Зінаїда Тулуб, відома завдяки історичному роману «Людолови», у якому письменниця висвітлила історичні події періоду гетьманства Петра Конашевича-Сагайдачного. Якраз цим романом утверджувався міф про Роксолану. Прадіди Зінаїди Тулуб – запорозькі козаки, полковники, дід Олександр – кирило-мефодієвець, приятель Т.Шевченка. Діди-прадіди були україномовними, а батько Зінаїди – російський поет, бабця по матері – француженка. Початкову освіту дівчинка отримала вдома, особливу увагу мати приділяла французькій, яку знала досконало. У них часто бували Олександр Купрін та Іван Бунін – приїжджали до Тулуба-старшого.У 1913 році майбутня письменниця закінчила історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів у Києві, успішно захистила дисертацію й залишилася при Київському університеті – готуватися до професури.

Українська революція 1917-1921 років повністю перевернула світогляд Зінаїди, яка усвідомила, що вона – українка.У 1926-му Зінаїда повністю присвятила себе літературній діяльності, пробувала писати кіносценарії, які не були втілені в життя, перекладала для московських видавництв твори українських письменників. Саме завдяки їй у радянській Росії друком з’явилися твори Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Григорія Епіка, Григорія Косинки, Юрія Яновського, Якова Качури.В 1934-1935 рр. виходить перший том «Людоловів» в Україні і в Москві, а 1937 року– з’явився другий том. Видання побачили світ завдяки підтримці Максима Горького, з яким Зінаїда Тулуб познайомилася в 1912 р. Вихід цього роману приніс письменниці великий і заслужений успіх. У центрі сюжету сильна жінка – прототип Роксолани, ім’я якої тоді було мало відоме в Україні, та про яку згодом писатимуть інші автори та зніматимуть кінофільми. Щоб написати роман, письменниця об’їздила Україну і Крим, вивчила татарські і турецькі історичні документи, перечитала архіви сімома мовами.

Влітку 1937 року Тулуб заарештували й звинуватили в приналежності до контрреволюційної організації. Перебуваючи в страшній Ярославській в’язниці, в одиночці, Зінаїда Тулуб писала листи на ім’я тюремного начальства – з проханням перерахувати п’ятдесят карбованців для її кота Лірика. Оскільки він не може жити без м’яса. Зінаїду засудили на 10 років тюрми, 5 років заслання та конфіскацію всього майна. Навіть в ув’язненні вона виглядала дамою з іншої епохи, довгою дорогою до Колими читала напам’ять вірші, переказувала романи Мопассана. 16 травня 1950 року Зінаїді Тулуб оголосили новий вирок та відправили на поселення в Кокчетавську область Казахської РСР. Там їй пощастило познайомитись зі 107-річним акином Ісхаковим, який хлопчиком чув Тараса Шевченка під час його першого заслання. Згодом на основі зібраних матеріалів виник роман “В степу безкраїм за Уралом”.З авдяки Максиму Рильському у вересні 1956 року Зінаїду Тулуб реабілітували «за відсутністю складу злочину». Повернувшись у Київ у 1956 році, свого віку письменниця доживала самотня. Попри неймовірні страждання духу й тіла не втратила гостроти розуму, точності пам’яті й художньої виразності письма. Як справжня аристократка духу перенесла всі біди з гордо піднятою головою. Бранка людоловів новітньої епохи…